04 грудня 2014 року м. Київ К/9991/38783/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради про перерахунок допомоги на дитину шкільного віку, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 8 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2011 року,-
встановив:
У січні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячної компенсації у відповідності до пункту 8 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) в розмірі 100% мінімальної заробітної плати на її дочку ОСОБА_5 з 1 вересня 2007 року.
Постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 8 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено. Поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради щодо відмови ОСОБА_4 в перерахунку та виплаті щомісячної компенсації у розмірі 100% мінімальної заробітної плати на дитину шкільного віку, потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-ХІІ. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_4 суми щомісячної компенсації у розмірі 100% мінімальної заробітної плати на дитину шкільного віку ОСОБА_5, потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-ХІІ з 1 вересня 2007 року по теперішній час. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради виплатити ОСОБА_4 недоотриману різницю.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2011 року постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 8 лютого 2011 року скасовано в частині задоволення позовних вимог за період з 1 вересня 2007 року по 19 липня 2010 року. Відмовлено позивачеві у поновленні строку звернення до суду. Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради про перерахунок допомоги на дитину шкільного віку за період з 1 вересня 2007 року по 19 липня 2010 року залишено без розгляду. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 8 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено і це відповідає матеріалам справи, що чоловік позивача ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. За життя він мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи внаслідок захворювання, що пов'язане з Чорнобильською катастрофою. Їх дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Щомісячні виплати, передбачені пунктом 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-ХІІ, у 2007-2010 роках провадилися у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Статтею 30 Закону № 796-ХІІ передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, пунктом 8 частини 1 цієї статті встановлена щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами I або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, замість виплати, передбаченої пунктом 6 цієї статті, якщо вказана дитина не перебуває на повному державному забезпеченні.
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію пункту 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії пункту 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-ХІІ.
Підпунктом «а» підпункту 5 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI пункт 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щомісячна виплата здійснюється в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення підпункту «а» підпункту 5 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 щодо неконституційності пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішення № 10-рп/2008 щодо неконституційності підпункту «а» підпункту 5 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали.
У 2009, 2010 роках редакція пункту 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-ХІІ не призупинялась і зміни до неї не вносились.
Вирішуючи цей спір, суди з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданих виплат застосуванню підлягають положення саме пункту 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-XII, а не положення постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, оскільки такі істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та пунктом 8 частини 1 статті 30 Закону № 796-XII.
За приписами частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Оскільки ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом лише 19 січня 2011 року, не надавши належних доказів поважності причин пропуску передбаченого законом строку для звернення до адміністративного суду, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду її позовні вимоги за період з 1 вересня 2007 року по 19 липня 2010 року, тобто поза межами шестимісячного строку до моменту звернення позивача в суд.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2011 року та постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 8 лютого 2011 року в нескасованій частині у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради про перерахунок допомоги на дитину шкільного віку - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.