18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/20407/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області (правонаступник Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області) на постанову Господарського суду Чернівецької області від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі №6/284 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області, треті особи: ДП «Чернівецький облавтодор», ВАТ «Шляхово-будівельне управління №60» про відшкодування коштів, -
У листопаді 2008 року Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось із позовом до Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області, треті особи: ДП «Чернівецький облавтодор», ВАТ «Шляхово-будівельне управління №60» в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило зобов'язати відповідача повернути до державного бюджету зайво перераховані ДП «Чернівецький облавтодор» та ВАТ «Шляхово-будівельне управління №60» кошти на загальну суму 1 677 835,57 грн. та до місцевих бюджетів - недоотриману плату за користування земельною ділянкою в сумі 205,50 грн., з яких 51,38 грн. належить до обласного бюджету та 154,12 грн. до міського бюджету.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 04 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Господарського суду Чернівецької області від 04 жовтня 2011 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 24.04.2008 по 18.07.2008 посадовими особами КРУ в Чернівецькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності, в тому числі використання бюджетних коштів та своєчасності повернення кредиту, залученого у 2007 році під державні гарантії, Служби автомобільних доріг в Чернівецькій області за період З 01.01.2006 по 01.04.2008, про що складено акт від 25.07.2008 р. №24-06/245.
Проведеною ревізією встановлено, зокрема, що Службою автомобільних доріг в Чернівецькій області зайво сплачено підрядним організаціям внаслідок завищення останніми обсягу та вартості робіт з будівництва, ремонту, експлуатаційного утримання автодоріг та інших видів робіт за 2006-2007 роки та І квартал 2008 року 1 854 119,35 грн. Крім того, на земельній ділянці, яка надана відповідачеві в постійне користування, розміщений відкритий майданчик, площею 30 кв.м, облаштований ТОВ «Крок» (ресторан «Корона»). Однак відповідачем договору на оренду зазначеної земельної ділянки з ТОВ «Крок» укладено не було, внаслідок чого мінімальний розмір недоотриманої бюджетом орендної плати за 2006-2007 роки та І квартал 2008 року складає 205,50 грн., з яких 51,38 грн. належить до обласного бюджету та 154,12 грн. - до міського бюджету.
На підставі акту ревізії від 25.07.2008 р. №24-06/245 та відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», 29.08.2008 р. КРУ в Чернівецькій області пред'явлено Службі автомобільних доріг в Чернівецькій області вимогу №24-06-09/4179 про усунення порушень, виявлених ревізією.
У зв'язку із тим, що відповідач не виконав у повній мірі вимоги від 29.08.2008 року про вжиття заходів щодо відшкодування зайво сплачених підрядним організаціям коштів за виконані роботи та недоотриманої плати за оренду майна, Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що зобов'язання відповідача вжити заходів щодо відшкодування недоотриманої плати за оренду майна та зайво сплачених підрядним організаціям коштів за виконані роботи по своїй суті є зобов'язанням по проведенню претензійно-позовної роботи, що не передбачено Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позову, проте вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 27 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби, на підставі ст. 20 цього Закону платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Згідно ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами. За стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), які не передбачені цим Законом, посадові особи державних податкових органів та інших державних органів несуть відповідальність згідно з законами України.
Відповідно ст.2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завдання державної контрольно-ревізійної служби, полягає зокрема у такому: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Згідно ст.113 Бюджетного кодексу України органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів.
Відповідно ст.10 Закону України «Про державну-контрольно-ревізійну службу в Україні», передбачене звернення органу державно-контрольно-ревізійної служби у судовому порядку, щодо стягнення у дохід держави коштів, одержаних підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечене виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
З наведеного вбачається, що здійснення контролю за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не належить до компетенції позивача, а відноситься до повноважень органів державної податкової служби.
Таким чином, судова колегія вважає вірними висновки судів про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача повернути до місцевих бюджетів недоотриману плату за користування земельною ділянкою в сумі 205,50 грн., однак з підстав викладених вище.
Також, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача повернути до державного бюджету зайво перераховані ДП «Чернівецький облавтодор» та ВАТ «Шляхово-будівельне управління №60» кошти на загальну суму 1 677 835,57 грн.
Так, статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Відповідно до пунктів 7, 8, 10 статті 10 Закону, органам контрольно-ревізійної служби надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Між тим, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути до державного бюджету зайво перераховані підрядним організаціям кошти за виконані роботи по своїй суті є зобов'язанням по проведенню претензійно-позовної роботи, що не передбачено Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених положень закону, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та відповідно наявність підстав для відмови у їх задоволенні.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області відхилити, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: