16 грудня 2014 року м. Київ К/800/29421/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф., (суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 завданих Міністерству оборони України збитків за нестачу бронетанкового майна на загальну суму 81957,63 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдані ним збитки у вигляді нестачі бронетанкового майна у розмірі 81957,63 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2013 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
Відповідач проходив військову службу на посаді помічника начальника бронетанкової служби військової частини НОМЕР_1 з 23.05.2005 року по 19.05.2007 року, прийняв матеріальні цінності згідно акту прийому - здачі посади вх.№4591 від 31.05.2005 року з додаванням до нього «Опису майна поточного забезпечення та майна «ДЗ».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №179 від 04.07.2005 року відповідач прийняв відповідальність за склад бронетанкового майна.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1046 від 05.12.2005 року «Про об'явлення списку матеріально-відповідальних осіб, які займають матеріально- відповідальні посади військової частини НОМЕР_1 , відповідальних за приймання, зберігання і відпуск матеріальних цінностей» визначено, що посада начальника складу бронетанкового майна - є матеріально-відповідальною.
В період з 23.03.2005 року по 19.05.2007 року вказане майно іншим особам не передавалось, матеріально-відповідальною особою за майно складу залишався капітан ОСОБА_1
10 травня 2007 року винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно відповідача за ознаками злочину, передбаченого ст.410 ч.2 КК України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 №314 від 19.05.2007 року відповідача усунуто від ведення обліку та звітності, доступу до майна бронетанкової служби військової частини НОМЕР_1 , склад зберігання якого опечатано.
Актом службового розслідування встановлено нестачу бронетанкового майна, що перебувало на відповідальному збереженні у ОСОБА_1 в сумі 46532 (сорок шість тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 07 коп.
Відповідно до наказу № 8 від 04.01.2008 року проведено службове розслідування по факту нестачі бронетанкового майна поточного забезпечення в частині, згідно якого встановлено нестачу бронетанкового майна на складі поточного забезпечення з вини відповідача на суму залишкової вартості 35425 (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 56 коп.
Загальна сума шкоди, завдана державі з боку ОСОБА_1 складає 81957, 63грн.
Предметом спору у даній справі є відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна з ОСОБА_1 , який проходив військову службу на посаді помічника начальника бронетанкової служби військової частини НОМЕР_1 з 23.05.2005 року по 19.05.2007 року
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вироком Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 06 лютого 2008 року встановлено, що в період з 23.03.2005 року по 19.05.2007 року матеріально - відповідальною особою за майно складу помічником начальника бронетанкової служби військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 разом із іншими особами вчинено викрадення військового майна.
Свої висновки обґрунтовували наступними правовими нормами.
Відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 2000 р. № 748, інвентаризація військового майна - перевірка інвентаризаційною комісією фактичної наявності, кількості, якісного стану (категорійності) і комплектності військового майна у підрозділах, на складах, в їдальнях, в парках, майстернях та на інших об'єктах військового (корабельного) господарства, а також звіряння отриманих результатів з даними книг або карток обліку матеріальних цінностей, звітів, службових листів тощо.
Відповідно до пункту 31 Положення про інвентаризацію відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи.
Згідно пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженогоПостановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Так, пунктом 32 Положення про інвентаризацію рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування.
Відповідно до п. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.
Вироком Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 06 лютого 2008 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.410 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України призначено покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки.
Як зазначено вище вироком встановлено, що в період з 23.03.2005 року по 19.05.2007 року матеріально - відповідальною особою за майно складу помічником начальника бронетанкової служби військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 разом із іншими особами вчинено викрадення військового майна.
З огляду на вищезазначені положення чинного законодавства та встановлені по справі обставини, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки факт матеріальної шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок нестачі військового майна, встановлений вироком Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 06 лютого 2008 року та відповідно до вимог ч.4 ст. 72 КАС України є обов'язковим при розгляді даної справи і не потребує доказування.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
М.І. Мойсюк