25 грудня 2014 року м. Київ В/800/5558/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів Зайця В.С (суддя-доповідач), Леонтович К.Г., Мороз Л.Л., Сороки М.О., Стрелець Т.Г. перевіривши заяву Миколаївської митниці Міндоходів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року, прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги Миколаївської митниці Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення та визнання нечинною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, -
В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» пред'явило позов до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08 листопада 2013 року за № 504000003/2013/000155/2 та визнання нечинною та скасування картки відмови від 08 листопада 2013 року № 504010000/2013/00016 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 08 листопада 2013 року № 504000003/2013/000155/2, визнано не чинною та скасовано картку відмови Миколаївської митниці Міндоходів від 08 листопада 2013 року №504010000/2013/00016 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Миколаївська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України із заявою про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року.
У заяві заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись при цьому на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що, на їх думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В заяві зазначає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року у справі № К/800/33949/14 прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права ніж у справі К/800/28745/14.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Із ухвал Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2014 року та 18 листопада 2014 року вбачається, що між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Єдіная торговая компанія» (Росія) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01 квітня 2013 pоку № RF/RD/79-13/11-М про поставку гідрокситу натрію.
В межах даного контракту та специфікацій від 20 серпня 2013 року (справа № К/800/28745/14) та від 21 жовтня 2013 року № 9 (справа № К/800/33949/14) відкритим акціонерним товариством «Єдіная торговая компанія» (Росія) здійснено позивачу дві поставки гідрокситу натрію - 09 жовтня та 08 листопада 2013 року відповідно.
На підтвердження митної вартості товару під час здійснення поставки товару згідно специфікації від 20 серпня 2013 року (справа № К/800/28745/14) в якості основних документів позивачем були надані відповідачу:
- контракт від 01 квітня 2013 року № RF/RD/79-13/11-М;
- специфікацію від 20 серпня 2013 року;
- інвойс від 28 вересня 2013 року № ЕКТ/ВЄС/В-234;
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;
- рахунок фактуру ЕТК/ВЄС/В-234 від 28 вересня 2013 року;
- довідку про декларування валютних цінностей від 22 липня 2013 року № 33/40-417;
- копію митної декларації країни відправлення від 28 вересня 2013 року № 10311090/280913/0006024;
- сертифікат походження товару та паспорти якості.
На підтвердження митної вартості товару під час здійснення поставки товару згідно специфікації від 21 жовтня 2013 року № 9 (справа № К/800/33949/14) в якості основних документів позивачем були надані відповідачу:
- контракт від 01 квітня 2013 року № RF/RD/79-13/11-М;
- специфікація від 21 жовтня 2013 року № 9;
- інвойс від 01 листопада 2013 року № ЕТК/ВЗС/В-272;
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 29 жовтня 2012 року № 504/2012/0000113;
- довідку про декларування валютних цінностей від 24 жовтня 2013 року № 43/40.4-24/Н;
- сертифікат походження товару від 01 листопада 2013 pоку RUUA 3009054073;
- додаткова угода від 25 квітня 2013 року № 1;
- накладну СМГС від 02 листопада 2013 pоку № AT937667;
- підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи);
- паспорти якості № 3063, № 3091-3108, №3112-ЗП4.
Під час здійснення митних процедур вказаних вище двох партій товару у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення позивачем заявленої митної вартості, в зв'язку із чим згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України Миколаївською митницею Міндоходів було запропоновано позивачу надати додаткові документи.
Оскільки позивачем не подано митному органу всіх документів, що витребовувались митним органом, Миколаївська митниця Міндоходів в двох випадках прийняла рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару, використавши метод визначення митної вартості товару відмінний від основного (за ціною договору шляхом застосування першого методу).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 жовтня 2014 року у справі № К/800/28745/14, на яку посилається заявник в якості підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в яких зазначено, що оскільки позивачем не надано в повному обсязі всіх документів, що витребовувались митним органом, рішення Миколаївської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації є правомірними.
Разом з цим в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року у справі № К/800/33949/14, суд касаційної інстанції вказав, що колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції, що у митного органу не було підстав для обґрунтованого сумніву в правильності заявленої позивачем митної вартості товару, додатково надані позивачем документи так само, як і попередньо подані разом з ВМД, оцінені митним органом неналежним чином. Колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Таким чином зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення та визнання нечинною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: