17 грудня 2014 року К/800/53315/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й., Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі № 638/4455/14-а
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі
м. Харкова (далі - Управління)
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову посилалась на те, що вона працювала в Національній академії прокуратури України на посаді доцента кафедри організації роботи та управління в органах прокуратури з класним чином радника юстиції, а тому згідно Положення про класні чини повністю підпадає під дію статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), проте відповідачем протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано Управління призначити ОСОБА_4 пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з 27 грудня 2013 року.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що згідно наказу ректора Національної академії прокуратури України від 31 грудня 2013 року № 1067-к позивача звільнено з посади доцента кафедри організації роботи та управління в органах прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до частини 9 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Згідно довідки МСЕК серії 10 ААБ № 697105 ОСОБА_4 27 грудня 2013 року встановлено 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання.
15 січня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Управління із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Управління 23 січня 2014 року листом повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки для призначення такої пенсії необхідно мати стаж роботи в органах прокуратури 10 років, а викладацька діяльність в Академії прокуратури України не відноситься до роботи в органах прокуратури та не прирівняна до них, у зв'язку із чим позивачу з 27 грудня 2013 року призначена пенсія по інвалідності 2 групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що займані позивачем посади в Інституті підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України, в філіалі Академії прокуратури України при Генеральній прокуратурі України, в Інституті підвищення кваліфікації кадрів Академії прокуратури України, в Інституті підвищення кваліфікації кадрів Національної Академії прокуратури України, в Інституті підготовки кадрів Національної Академії прокуратури України та в Національній Академії прокуратури України - в навчально-методичному відділі, викладачем, старшим викладачем та доцентом з класним чином підпадають під дію статей 50-1, 56 Закону № 1789-ХІІ.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій огляду на наступне.
За приписами статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, зокрема, за наявності на день звернення вислуги років не менше 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
З аналізу вказаної норми вбачається, що для призначення пенсії за вислугу років необхідний стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, при цьому до вислуги років, зокрема, зараховується стаж роботи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини.
Таким чином критерії умов необхідних для призначення пенсії за вислугу років та пенсії по інвалідності відповідно до статті 56 Закону № 1789-ХІІ є відмінними.
Згідно статті 56 Закону № 1789-ХІІ під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 46-2, статтях 46 3, 46 4, частині першій статті 47, статтях 48, 48 1, 49, 50, 50 1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Абзацами 8, 9 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи, в тому числі працівникам в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини.
В касаційній скарзі Управління вказує на, те що відмовило ОСОБА_4 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у зв'язку тим, що стаж її роботи в органах прокуратури становить 9 місяців 1 день. Для призначення пенсії по вищевказаному Закону необхідно мати стаж роботи в органах прокуратури 10 років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Управління посилаючись на те, що викладацька діяльність ОСОБА_4 в Національній академії прокуратури України не відноситься до органів прокуратури та не прирівняна до них, не може бути зарахована до стажу роботи в органах прокуратури, вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ незаконними.
Суд касаційної інстанції вказані доводи відповідача не приймає до уваги, оскільки відповідно до Закону № 1789-ХІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 50-1 цього Закону зараховується час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково навчальних-закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини.
Підпунктом 5 пункту 6 частини 4 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1795-ХІІ передбачено, що начальникам відділів, завідуючим кабінетами, лабораторіями, викладачам інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України присвоюється класний чин - радник юстиції.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 має класний чин радника юстиції.
Враховуючи те, що викладацька діяльність ОСОБА_4 в Національній академії прокуратури України відноситься до роботи в органах прокуратури, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та зобов'язання Управління призначити позивачу пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Черпак Ю.К.