02 грудня 2014 року м. Київ К/800/63860/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф.
Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суд від 13 травня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Шипинецької сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про виконання вимог,
Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулась із позовом, в якому просила зобов'язати Шипинецьку сільську раду виконати вимоги Кіцманської міжрайонної державної фінансової інспекції від 25.09.2012 р. № 24-26-13/918, а саме провести претензійно-позовну роботу з ОСОБА_4 щодо повернення коштів в сумі 21908,00 грн. в дохід місцевих бюджетів.
Позов мотивовано тим, що в результаті невідшкодування ОСОБА_4 втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки завдано збитків: сільському бюджету (60%) в сумі 13144,80 грн., обласному бюджету (25%) в сумі 5477,00 грн. та районному бюджету (15%) в сумі 3286,20 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення судів мотивовано тим, що інспекцією не було надано достатньо належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог.
В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України ДФІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень на проведення ревізії від 27.06.2012 р., 01.08.2012 р., інспекцією з 27.06.2012 р. по 31.08.2012 р. проведено планову ревізію формування та виконання сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності установ, що утримуються за рахунок цього бюджету у Шипинецькій сільській раді за 2009-2011 р.р. та січень-липень 2012 р.
За результатами проведеної ревізії складено акт № 26-22/89 від 10.09.2012 року. Зокрема, 09.08.2012 року державною інспекцією сільського господарства в Чернівецькій області проведено перевірку гр. ОСОБА_4, якою встановлено, що останній порушив вимоги ст. 125, ст. 126, ст. 168, п. п. "б", "и" ст. 211 Земельного кодексу України, а саме: самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 1,3348 га, в т.ч. із земель лісогосподарського призначеня - площею 0,7862 га та із земель запасу Шипинецької сільської ради - площею 0,5486 га, згідно ситуаційного плану, виконаного проектною організацією ПП "Експертзем", розташовану по вул. Луговій за межами с. Шипинці Кіцманського району. Самовільне зайняття земельної ділянки здійснено шляхом встановлення гр. ОСОБА_4 по периметру земельної ділянки металевої сітки, зведенням двох капітальних будівель, зняттям та перенесенням грунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу на площі 0, 9127 га та облаштуванням штучної закритої водойми.
25.09.2012 року інспекція надіслала відповідачу лист за № 24-26-13/918 "Про усунення виявлених ревізією недоліків і порушень" з вимогами, в т.ч. п. 3 зобов'язано Шипинецьку сільську раду провести претензійно-позовну роботу з ОСОБА_4 щодо повернення до бюджету сільської ради втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 21908,00 грн.
Оскільки, відповідачем в добровільному порядку не усунено вказані порушення акту ревізії, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затв. наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011 N 1236, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Наведене дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У зв'язку з цим, Верховний Суд України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі 21-63а14 дійшов висновку, що виявлені збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольну установу в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов'язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим.
За цих обставин відмова у задоволенні такого позову є правомірною.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суд від 13 травня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року - без змін.
Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець