15 грудня 2014 року м. Київ К/800/50287/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
та представників сторін:
від позивача - Євтушенко О.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2013
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014
у справі № 804/13230/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Укрхімекспорт"
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 25.04.2013 №0000982305, №0000992305, №0001002305, №0001012305; від 31.07.2013 №0001762305, від 21.10.2013 №0001862305.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 № 821/221/25543463, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:
- пп. 14.1.36 п. 4.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 152.1 ст. 152 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 593 266,00 грн.;
- пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.179, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 153.2 ст. 153, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме: заниження податку на додану вартість всього на суму 2 989 960,00 грн.;
- зменшено ряд. 23 за вересень 2011 року на суму 42 163,00 грн.
- зменшено ряд. 24 за грудень 2012 року на суму 63 622,00 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013:
- за формою «Р» № 0000982305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі, 593 266,00 грн.;
- за формою «Р» № 0000992305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 989 960,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 732 559,75 грн.;
- за формою «В1» № 0001002305 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 163,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 540,75 грн.;
- за формою «В4» № 0001012305 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 63 622,00 грн.
31.07.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0001762305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 593 974,00 грн.
Листом від 21.10.2013 №23363/10/22-1 відповідач повідомив позивача про помилковість прийняття податкового повідомлення-рішення за формою «Р» №0001762305 від 31.07.2013 та направив податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0001862305 про збільшення ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 708,00 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір поставки № 230-686-AN11 від 01.03.2011. На підтвердження факту виконання договору поставки товару свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, актів прийому-передачі, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаємних розрахунків.
Отриманий товар було реалізовано позивачем до ДП «Уладівський спиртовий завод» згідно договорів поставки від 22.11.2010 № 130-477-NQ10, від 28.12.2010 № 130-481-NQ10, від 18.01.2011 № 130-637-NQ11, що підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару.
Також, встановлено, що 01.09.2011 року між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (перевізник) укладено договір № 223-952-CN11 про перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується копіями додаткових угод до договору, актів здачі-приймання послуг, товарно-транспортних накладних.
Протягом 2011 року позивач здійснював придбання послуг по ремонту автомобіля у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт.
Крім того, 01.04.2011 між позивачем (покупець) та ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» (продавець) було укладено договір № 002-315-FJ11 поставки деревного вугілля та деревновугільних брикетів.
Матеріали справи містять копії додаткових угод, податкових накладних, видаткових накладних, повернень постачальнику, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.
Отриманий від ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» товар, позивачем було реалізовано на експорт компанії «Carrbridge Developments Limited», Великобрітанія (покупець) згідно контрактів від 01.06.2011 №101-833-NB11, від 01.07.2011 №101-881- NB11, від 20.07.2012 №101-279- NB12.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Також, відповідачем не було надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача, на момент укладення чи виконання договорів, або відсутності у них статусу платників ПДВ.
Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Встановлені податковим органом недоліки оформлення товарно-транспортних накладних (незаповнення деяких граф), вірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність господарської операції з перевезення вантажу у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно включив витрати на придбання у подальшому експортованого товару до складу витрат, а сплачений постачальнику податок на додану вартість до податкового кредиту, оскільки, дійшовши до висновку про збитковість відповідних господарських операцій, податковий орган не врахував, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, у зв'язку з чим ціна продажу товару без урахування податку на додану вартість є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, і свідчить про фактичне отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль