20 листопада 2014 року м. Київ К/800/3124/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бутенко В.І., Лиска Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області і Державного казначейства України про скасування відомчого наказу, стягнення грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, -
У жовтні 2007 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень та змін позовних вимог, просив скасувати накази відповідача - НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області № 20 о/с від 03.03.2007 року, № 65 від 20.10.2005 року; встановити його грошове забезпечення з 01.11.2003 року в розмірі 4413,17 грн.; стягнути з відповідача не виплачене грошове забезпечення за період з 01.11.2003 року по 18.09.2007 року в сумі 165011,07 грн.; стягнути з НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області не виплачену частину грошової допомоги при вивільненні в сумі 44470,60 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено частково, зобов'язано відповідача донарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2004 року по 18.09.2007 року у сумі 73651,42 грн. та вихідну допомогу при звільненні у сумі 13531,56грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати на оплату судово-економічної експертизи у розмірі 12500 грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем нараховувалося позивачу грошове забезпечення і виплачувалося із затримкою та у розмірі меншому ніж встановлено чинним законодавством України та відомчими наказами МВС України і ГУМВС України в Одеській області про встановлення розмірів складових грошового забезпечення.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково:
- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року скасовано, та ухвалено нову про часткове задоволення позовних вимог;
- стягнуто з відповідача на користь позивача не виплачене йому грошове забезпечення, з урахуванням компенсації за затримку виплати, в сумі 147394,91 грн.;
- стягнуто з відповідача не виплачену позивачу частину грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, з урахуванням компенсації за затримку виплати, в сумі 20992,01 грн.;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати на оплату судово-економічної експертизи в розмірі 12500, грн.;
- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, однак вказав, що розрахунку доплат позивачу не є обґрунтованими матеріалами справи.
У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що відповідач наказом № 20 о/с від 03.03.2007 року незаконно зменшив позивачу посадовий оклад, надбавку за особливі умови служби і за безперервну службу в органах внутрішніх справ. На момент видання наказу № 20 о/с від 03.03.2007 року на позивача розповсюджувались вимоги п.п.п 2.2.2 Галузевої угоди між Міністерством внутрішніх справ України, профспілкою працівників державних установ України та профспілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України на 2004-2005 роки, яка діяла до укладання нової Угоди 2010 року. Крім того, зазначив, що на момент видання наказу № 20 о/с від 03.03.2007 року він знаходився у відрядженні і працював у складі слідчо-оперативних груп під керівництвом слідчих Генеральної прокуратури України.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1981 року, а з 26.09.2001 року на посаді головного спеціаліста групи економічної та товарознавчої експертизи науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області (т. ІІ а.с.173).
Наказом начальника НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області від 03.03.2007 року № 20 о/с підполковнику міліції ОСОБА_4 - головному спеціалісту групи економічної та товарознавчої експертизи зменшено посадовий оклад, надбавку за особливі умови служби та за безперервну службу в органах внутрішніх справ та вищевказані складові визначені у розмірі відповідно 145 грн., 30 % та 70% з 01.03.2007 року (т. І а.с. 158). Підставою для видання вищевказаного наказу є подання начальника ВІТЕЕ та УКТ Колоса В.Л., відповідно до якого за період 2001-2007 роки ОСОБА_4 не виконав жодної експертизи чи дослідження, кваліфікація за напрямком економічної та товарознавчої експертизи в нього відсутня, в той час як протягом усього періоду перебування на посаді головного спеціаліста ОСОБА_4 отримує максимальні надбавки (т. І а.с. 26). Як вбачається з оскаржуваного наказу, позивачу був зменшений посадовий оклад зі 165 грн. до 145 грн., надбавка за особливі умови служби з 45 % посадового окладу до 30 % посадового окладу та надбавка за безперервну службу з 90 % до 70 % посадового окладу.
Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 318 о/с від 07.06.2007 року зі змінами, внесеними в нього Наказом МВС України в Одеській області № 448 о/с від 15.08.2007 року з 18.09.2007 року позивач звільнений із займаної посади на підставі пп. «б» п. 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991 року, через хворобу.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Схема посадових окладів осіб начальницького складу ГУМВС у Автономній Республіці Крим та у Київській області, управлінь внутрішніх справ у областях i м. Севастополі встановлена додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання статті 2 Указу Президента України від 16.06.1999 року № 650» від 08.07.1999 року № 1223, відповідно до якого, для посади головного спеціаліста встановлено розмір посадового окладу 145-165 грн.
Пунктом 21 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, що затверджені наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 30.06.2005 року № 501 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, якщо посадою передбачені мінімальний i максимальний оклади, то оклад конкретній особі начальницького складу, призначеній на цю посаду встановлюється начальником органу внутрішніх справ залежно від ділових якостей особи, досвіду роботи за спеціальністю, складності й обсягу виконуваних обов'язків за посадою, яку вона обіймає, у межах, зазначених мінімального й максимального розмірів i фонду оплати праці. Розміри окладів оголошуються наказом по органу внутрішніх справ.
Щодо розміру надбавки за особливі умови служби, то розмір вказаної надбавки встановлювався Указом Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового i начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 04.10.1996 року № 926/96, відповідно до якого керівник органу внутрішніх справ має право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів встановлювати надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань до 50 % грошового забезпечення.
Надбавка за безперервну службу встановлювалась Указом Президента України від 24.04.2003 року №370/2003 відповідно до якого, Міністрові внутрішніх справ України надано право встановлювати працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 25 років - до 90 відсотків.
Наказом Управління МВС України в Одеській області № 123 о/с ОСОБА_4 станом на липень 2004 року встановлено стаж служби - 25 років 5 місяців 2 дні.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 на момент видачі наказу № 20 о/с, від 03.03.2007 року перебував у тривалому відрядженні - працював з 2005 року у складі слідчо-оперативної групи Генеральної прокуратури України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для вказаних категорій службовців. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в органах та установах, до яких вони відряджені, окладів за військовими званнями та інших видів грошового забезпечення у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
З огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.1999 року № 1223, Методичних рекомендацій, Указу Президента України від 04.10.1996 року № 926/96, Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 104, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що на ОСОБА_4, на час видання наказу № 20 о/с від 03.03.2007 року, не розповсюджувались вимоги п.п. 2.2.2 Галузевої угоди між Міністерством внутрішніх справ України, профспілкою працівників державних установ України та профспілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України на 2004-2005 роки, згідно яких в обов'язок Міністерства внутрішніх справ України входить встановлення та зміна розмірів надбавок i доплат, премій, матеріальної допомоги працівникам в межах затвердженого фонду оплати праці та вимог бюджетного законодавства відповідного рівня за погодженням з профспілковими органам, тобто зміна умов грошового забезпечення ОСОБА_4, яка встановлена наказом № 20 о/с від 03.03.2007року, була здійснена правомірно.
Як вбачається з особової картки грошового забезпечення ОСОБА_4 у період з січня 2004 року по лютий 2007 року включно, позивачу нараховувалося грошове забезпечення у розмірі 165 грн., тобто в тому розмірі, що i зазначає позивач у своєму позові.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується особовою карткою грошового забезпечення позивача, що у період з січня 2004 року по червень 2007 року ОСОБА_4 оклад за військовим (спеціальним) званням нараховувався у розмірі 130 грн. відповідно до Указу Президента України від 29.01.1999 року № 98/99 «Про підвищення окладів військовослужбовців та осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за військовими (спеціальними) званнями».
Як вбачається з особової картки грошового забезпечення ОСОБА_4, станом на 01.01.2004 року вислуга років позивача складала 25 років 6 днів та зазначено, що з 01.01.2004 року йому необхідно виплачувати надбавку за вислугу років у розмірі 40 % - (118 грн.) відповідно до Указу Президента України від 04.10.1996 року №926/96. Однак, з особової картки грошового забезпечення вбачається, що позивачу у період з січня 2004 року по листопад 2004 року відсоткова надбавка за вислугу років нараховувалася не в повному розмірі - лише 103,25 грн.
Як правильно встановлено судами попердніх інстанцій, розмір щомісячної 100 відсоткової надбавки позивача повинен складати 413 грн. (посадовий оклад 165 грн. + оклад за військовим званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 118 грн.).
З особових карток грошового забезпечення позивача вбачається, що у період з січня по листопад 2004 року включно, йому виплачувалася щомісячна 100 % надбавка у розмірі 398,25 грн., що на 14,75 грн. менше ніж розмір діючої надбавки, встановленої Указом Президента України від 04.10.1996 року № 926/96. Зменшення розміру щомісячної 100 відсоткової надбавки відбулося внаслідок неправомірного нарахування заниженого розміру відсоткової надбавки за вислугу років, яка є складовою частиною щомісячної 100 відсоткової надбавки.
Відповідно до абз. 5 п. «а» ст. 3 Указу Президента України від 04.10.1996 року № 926/96, керівники органів внутрішніх справ мають право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів встановлювати надбавку особам рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ, за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення.
Згідно наказами НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області від 09.09.2004 року № 72 та від 10.12.2004 року № 7,2 ОСОБА_4 з 01.09.2004 року встановлена надбавка за особливі умови служби у розмірі 45 %.
Із особових карток позивача вбачається, що у 2004, 2005, 2006 роках, а також у січні та лютому 2007 року він отримував надбавку за особливі умови служби у розмірі 45 % грошового забезпечення, що у грошовому еквіваленті складало 132,75 грн., в свою чергу, надбавка за особливі умови служби позивачу у лютому 2005 року не виплачувалася.
Згідно наказу НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області від 09.09.2004 року, позивачу встановлена надбавка за безперервну службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2004 року у розмірі 70 % грошового забезпечення, а наказом від 10.12.2004 року № 72 з 1 грудня 2004 року також у розмірі 70 % грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України від 24.04.2003 року №370/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу».
Із картки грошового забезпечення позивача за 2005 рік вбачається, що у лютому 2005 року, під час дії наказу НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, який встановлював ОСОБА_4 надбавку за безперервну службу у розмірі 70 % грошового забезпечення, вказана надбавка не була йому виплачена.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області № 98 від 21.11.2006 року, ОСОБА_4 встановлена премія за жовтень 2006 року у розмірі 33,3 % .
Згідно наказів начальника НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області від 17 квітня 2007 року №57, від 16.05.2007 року №62, від 16.06.2007 року №74, від 16.07.2007 року №83, від 14.09.2007 року №100, ОСОБА_4 встановлена премія за квітень-липень та вересень 2007 року у розмірі 25 %.
В той же час, із особової картки грошового забезпечення ОСОБА_4 за 2007 рік вбачається, що премія, встановлена вищевказаними наказами НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, позивачу за квітень-липень 2007 року не виплачувалась, а премія за вересень виплачена у розмірі 970,15 грн.
В іншій частині, грошове забезпечення виплачувалось позивачу в повному обсязі відповідно до чинного на той час законодавства.
Як зазначалось вище, наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №318 о/с від 07.06.2007 року зі змінами, внесеними до нього наказом ГУМВС України в Одеській області №448 о/с від 15.08.2007 року, з 18.09.2007 року позивач звільнений із займаної посади на підставі п. 65 «б» Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом ОВС України через хворобу.
Порядок виплати вихідної допомоги позивачу визначений ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби, відповідно до якого особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно п. 9.9. Методичних рекомендацій, особам рядового i начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачуться грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.
За даними особової картки розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_4 за 2007 рік, у жовтні 2007 року йому нарахована вихідна допомога у розмірі 33118,40 грн.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що при співставленні даних особових карток розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_4 з даними грошового забезпечення, визначеного по даним первинних документів, нараховане грошове забезпечення ОСОБА_4 менше ніж за даними первинних документів, тобто відомчих наказів в тому числі i по видам нарахувань.
З огляду на вищезазначене та метеріали судово-економічної експертизи (т. ІІІ а.с. 116-156), суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстнації, що відповідачем грошове забезпечення позивачу нараховувалося і виплачувалося із затримкою та у розмірі меншому ніж встановлено чинним законодавством України та відомчими наказами МВС України і ГУМВС України в Одеській області про встановлення розмірів складових грошового забезпечення. Отже, судом апеляційної інстнації вірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоплаченого грошового забезпечення позивача з врахуванням компенсації за затримку виплати у розмірі 147394,91 грн. та недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 2099,01 грн.
Крім того, судом апеляційної інстанції правильно стягнуто витрати позивача, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 12500 грн. з Державного бюджету України з урахуванням ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) та ст. 92 КАС України.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваного судового рішення вбачається, що при його ухваленні, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі № 2а-1451/08/1570 - без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
В.І. Бутенко
Т.О. Лиска