15 грудня 2014 року м. Київ К/800/12972/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
та представників сторін:
від позивача - Корж М.П.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013
у справі № 2а-9093/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтех"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 № 0000352320.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укргазтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ підприємство «Модем» за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, за результатами якої складено акт від 28.12.2011 №391/23-20/30265715, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 475 440,00 грн., у тому числі за травень 2011 року у розмірі 475 440,00 грн.
Крім того, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укргазтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період: березень 2011 року, травень - червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2012 №37/23-20/30265715, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, а саме: заниження податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 5 091 673,00 грн., у тому числі за березень 2011 року у розмірі 4616233,00 грн., за травень 2011 року у розмірі 475440,00 грн.
На підставі висновків актів перевірок, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 №0000352320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 091 674,00 грн., у тому числі 5091673,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Айрон Торг» та ТОВ підприємство «Модем», на виконання умов договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами; видатковими та податковими накладними; товарно-транспортними накладними; банківськими рахунками.
Крім того, на підтвердження товарності господарських операцій позивачем були надані відомості щодо складського обліку обладнання, придбаного за договорами, а саме оборотно-сальдові відомості.
В подальшому придбане за договорами обладнання, було встановлено позивачем на установки осушення природного газу Більче-Воліцько-Угерського підземного сховища газу УМГ «Львівтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» за контрактом № П17-067/11 від 28.03.2011 на виконання робіт по реконструкції установок осушення газу.
На підтвердження зазначеного в матеріалах справи наявні: контракт № П17-067/11 від 28.03.2011 з додатками; податкові накладні; квитанції та повідомлення про реєстрацію вказаних податкових накладних у єдиному реєстрі ДПА України; видаткові накладні; довіреності; товарно-транспортні накладні; акт закінчення монтажних робіт і готовності устаткування для проведення пусконалагоджувальних робіт; акт приймання устаткування для комплексного випробування; акт приймання устаткування в експлуатацію.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.
Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль