"13" листопада 2014 р. м. Київ К/800/6982/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,
за участю секретаря Лопушенко О.В.,
позивача ОСОБА_4,
представника позивача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року, -
У липні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- скасувати акт опису й арешту майна - АДРЕСА_1 від 19.06.2012 року, складений головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, Диких О.В.;
- визнати протиправними дії відповідача щодо заявки на реалізацію нерухомого арештованого майна - АДРЕСА_1 до спеціалізованої організації на проведення прилюдних торгів;
- визнати протиправними дії відповідача, щодо складання договору № 1012925 від 23.11.2012 року між відділом державної виконавчої Деснянської районної управління юстиції у м. Києві та спеціалізованою організацією ПП «Нива - В.Ш.» на реалізацію нерухомого арештованого майна - АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів;
- визнати дії державного виконавця щодо проведення прилюдних торгів про звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 неправомірними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач не набула права власності на спірну квартиру та станом на момент розгляду справи не являлась власником спірної квартири. Тому оскаржуваний акт опису й арешту майна від 19.06.2012, а також оскаржувані дії відповідача щодо складання договору № 1012925 від 23 листопада 2012 року, заявки на реалізацію нерухомого арештованого майна та проведення прилюдних торгів не порушують прав позивача.
У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, про ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.
У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що квартира АДРЕСА_3 належить їй, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві приватної власності в рівних частках, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 30.05.2012 (а.с.5). Крім того, Деснянським РУГУ МВС України в м.Києві встановлено, що 19.08.2005 ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою приховування своєї злочинної діяльності шляхом укладення договору купівлі-продажу спірної квартири формально переоформили останню на ОСОБА_12, яку оголошено у розшук, відповідно до постанови слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18.10.2011 року.
Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
15.05.2012 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32544244 про примусове виконання виконавчого листа № 2-826-1/07, виданого 28.11.2007 Печерським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» коштів у розмірі 435090,36 грн.
Постановою від 15.05.2012 року ВП № 32544244 на все майно, що належить боржнику ОСОБА_12 накладено арешт у межах суми звернення стягнення 435090,36 грн. та заборонено здійснювати його відчуження.
19.06.2012 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1
При цьому, 03.07.2012 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33225090 про примусове виконання виконавчого листа № 2-1162/07, виданого 25.01.2008 року Деснянським районним судом м. Києва, про звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 78,9 кв.м. для задоволення вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_12 про стягнення з неї на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості у розмірі 434229,19 грн.
Постановою № 438/18 від 10.07.2012 року об'єднано у зведене виконавче провадження (№ ЄДРВП 34974150) виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_12 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» коштів в сумі 435090,36 грн. та коштів в сумі 434229,19 грн.
Державним виконавцем подано заявку від 30.10.2012 року на реалізацію нерухомого арештованого майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_3. Прилюдні торги з реалізації зазначеного арештованого майна, згідно з листом Філії 10 ПП «Нива-В.Ш.», за договором № 1012925 від 23.11.2012 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів вважаються такими, що не відбулися.
02.01.2013 року державним виконавцем складено акт № 135/18 переоцінки чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_3. Як вбачається з листа № 165 від 08.01.2012 року Філії 10 ПП «Нива-В.Ш.» повторні прилюдні торги з реалізації зазначеної квартири мали відбутися 25.01.2013 року.
23.01.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій ВП № 32544244. Постановою від 12.03.2012 року ВП № 32544244 виконавчий лист № 2-826-1/07 від 28.11.2007 року повернуто стягувачу.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;
5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху, та не пізніш наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Про залишення позовної заяви без розгляду, відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини, пов'язані із діями відповідача, виникли в період квітня-листопада 2012 року, в той же час, позивач звернувся до суду з позовом лише у липні 2013 року.
Як вбачається із матеріалів адміністративного позову (а.с. 2-13) позивач не просила про поновлення строків звернення до суду, однак суди попередніх інстанцій не надали цим обставинам жодної оцінки та не дослідили питання поважності пропуску цього строку, не прийняли та не мотивували з приводу цього своїх рішень та всупереч вимог ст. 100 КАС України судом першої інстанції, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, не було постановлено ухвалу про поновлення чи відмову у поновленні строків звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не дослідили доказів та не встановили обставин пов'язаних з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду та чи наявні підстави для визнання таких поважними чи не поважними.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом; у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Як вбачається з наданих відповідачем пояснень (а.с. 144-146), станом на момент подання позивачем адміністративного позову, виконавчий лист № 2-826-1/07, виданий 28.11.2007 року Печерським районним судом м. Києва, та виконавчий лист № 2-1162/07, виданий 25.01.2008 року Деснянським районним судом м. Києва, не перебуває на виконанні, оскільки 12.03.2013 року на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження Відділом Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанови про повернення вказаних виконавчих документів стягувачу.
В свою чергу, матеріали справи не містять належним чином завірених копій вказаних постанов відповідача, судами попередніх інстанцій вони не досліджувались та не оглядались.
Судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи відповідачем, при винесенні постанов про повернення виконавчих документів стягувачу, дотримано вимог ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що виконавчі провадження закінченні, а тому права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, на даний момент, не порушено.
Вказані обставини слід було встановити шляхом дослідження матеріалів виконавчих проваджень № 32544244, № 33225090 та зведеного виконавчого провадження № 34974150.
З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231, 254 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.Я. Олендер
Судді В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
Повний текст виготовлено 18.11.2014 року.