"06" листопада 2014 р. м. Київ К/800/23880/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправними і скасування наказів та поновлення на посаді, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, -
21 квітня 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправними і скасування наказів та поновлення на публічній службі.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позивачу поновлено строк звернення до суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ відбулось з чітким дотриманням вимог спеціального законодавства, що регулює питання проходження служби в органах внутрішніх справ, зокрема Закону України «Про міліцію», Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого ПКМУ УРСР від 29.07.1991 року № 114.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Позивач проходив службу на посаді заступника командира 2-го взводу 1-ї роти батальйону патрульної служби при УМВС України на Південно-Західній залізниці.
Відповідно наказу Відповідача № 283 о/с від 30.09.2010 року позивачу присвоєно чергове спеціальне звання - лейтенант міліції.
З 01.10.2010 року по 12.11.2010 року позивач знаходився на амбулаторному лікуванні в Ніжинській вузловій поліклініці Південно-Західної залізниці з діагнозом - перелом лівої променевої кістки, що підтверджується копіями листків непрацездатності.
13.11.2010 року після виходу на роботу Позивач був повідомлений, що наказом відповідача № 291 о/с від 04.10.2010 року його звільнено на підставі п.п. «є» п. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх Справ, на виконання - дисциплінарного наказу УМВС України на Південно-Західній залізниці № 290 о/с від 01.10.2010 року.
Позивач звертався до МВС України з проханням повідомити про причини звільнення, вказавши на допущені порушення під час звільнення, та переглянути обставини звільнення і поновити його на службі.
Листом від 28.03.2011 року позивача повідомлено, що за дорученням МВС України відділ кадрового забезпечення УМВС України на Південно-Західній залізниці розглянув його звернення та проведеною перевіркою підстав для поновлення його на службу в органи внутрішніх справ не встановив.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Як зазначалось вище, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позивачу поновлено строк звернення до суду (т. І а.с. 228-229).
Мотивами вказаного рішення було те, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин, оскільки після його звільнення у ОСОБА_4 стався серцевий напад та гіпертонічна криза і він був вимушений тривалий час лікуватися, що підтверджується випискою № 2926 із медичної карти стаціонарного хворого.
Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається з позову, спір виник з приводу звільнення з публічної служби - служби в органах внутрішніх справ України. Частино 3 статті 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду) передбачала, що для звернення до суду у справах звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 107 КАС України встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження.
Відповідно до статті 100 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Станом на момент постановлення ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, до ст.ст. 99, 100, 107 КАС України зміни не вносились.
Оскаржувані накази відповідача були доведені до відома позивача, як про це він сам стверджує в позовній заяві та підтверджено матеріалами справи, 13.11.2010 року - в день виходу його на службу після періоду перебування в тимчасовій непрацездатності через хворобу.
Тобто, процесуальний строк оскарження вищезазначених наказів закінчився 13.12.2010 року.
В свою чергу, як вбачається з виписки № 2926 із медичної карти стаціонарного хворого (т. І а.с. 223-224 ), позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 14.11.2010 року по 15.12.2010 року.
Вищевказані обставини дійсно свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду у період з 13.12.2010 року по 15.12.2010 року.
Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не додані докази що підтверджують наявність причин поважності пропуску строку звернення до суду у період з 16.12.2010 року по 21.04.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому даний адміністративний позов необхідно залишити без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 825/15/14 скасувати та постановити нову ухвалу.
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправними і скасування наказів та поновлення на посаді - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: І.Я. Олендер
В.І. Бутенко
Т .О. Лиска