ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24353/14 17.12.14
За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст»
про стягнення 688, 16 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Мірошниченко О.М. за довіреністю № 24/9-682/Ан від 21.02.2014 р.;
від відповідача: не з'явився.
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст» (далі - відповідач) про стягнення 1 378, 16 грн., з яких 1 351, 36 грн. основного боргу, 26, 80 грн. пені. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він надав відповідачу послуги спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, які відповідачем не були оплачені, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/24353/14, її розгляд призначено на 25.11.2014 р.
25.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву б/н від 24.11.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 661, 36 грн. основного боргу, 26, 80 грн. пені. Означена заява мотивована тим, що після пред'явлення позову відповідач здійснив часткову оплату основного боргу в сумі 690, 00 грн.
В судовому засіданні 25.11.2014 р. представник позивача підтримав подану 25.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог. Суд відклав розгляд означеної заяви до встановлення фактичних обставин справи.
Представником позивача в судовому засіданні 25.11.2014 р. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для формування остаточної правової позиції.
Представник відповідача в судове засідання 25.11.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.12.2014 р.
12.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву № 24/9-4480/Ан від 10.12.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 661, 36 грн. основного боргу, 26, 80 грн. пені.
В судовому засіданні 17.12.2014 р. представник позивача підтримав подані через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Досліджуючи в судовому засіданні 17.12.2014 р. подані представником позивача заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 24.11.2014 р. та № 24/9-4480/Ан від 10.12.2014 р. на предмет наявності правових підстав для прийняття їх до розгляду, судом встановлено, що вони є аналогічними за своїм змістом, проте, заява б/н від 24.11.2014 р. підписана представником позивача Мірошниченко О.М., якій видано довіреність № 24/9-628/Ан від 21.02.2014 р., зі змісту якої не вбачається право означеної особи зменшувати розмір позовних вимог, тоді як заяву № 24/9-4480/Ан від 10.12.2014 р. підписано Начальником Управління А.М. Андрієвським, який має право, зокрема, зменшувати розмір позовних вимог. За таких обставин, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог № 24/9-4480/Ан від 10.12.2014 р., у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову. При цьому, заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 24.11.2014 р. суд залишив без розгляду.
В судовому засіданні 17.12.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 17.12.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 17.12.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26.05.2010 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 856-Доб/2010/ГолЦ на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, відповідно до п. 2.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті замовника, забезпечити негайне прибуття НО на об'єкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення НО відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об'єкті. За цим Договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.
Згідно з п. 2.2. Договору періодом спостереження сигналізації на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, встановленої на об'єкті, під спостереження до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією (Додаток 3 до Договору).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунок вартості послуг виконавця за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 4 до Договору). Вартість послуг визначається у Розрахунку (Додаток 2 до Договору).
Оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів в сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору у випадку ненадходження оплати у встановлений п. 3.2. цього Договору строк виконавець направляє замовнику письмове повідомлення з вимогою оплатити заборгованість протягом 10 днів та попередженням про припинення надання послуг у випадку нездійснення оплати в зазначений строк. При несплаті заборгованості замовником у зазначений в повідомленні строк виконавець має право в односторонньому порядку припинити надання послуг замовнику через 5 днів після закінчення строку на оплату заборгованості та розірвати договір.
Згідно з п. 3.5. Договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акту повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.
За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 3.5. даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень (п. 3.6. Договору).
За приписами п. 7.1. Договору даний Договір набирає чинності з 26.05.2010 р. та є чинним протягом 3 місяців.
При цьому, згідно з п. 7.2. Договору, Договір поновлюється на строк, встановлений в п. 7.1. даного Договору, якщо жодна із сторін до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення Договору не обмежується.
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з охорони об'єктів на суму 2 163, 41 грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № С8-0009852 від 31.08.2014 р. на суму 1 366, 36 грн. та за вересень 2014 р. № С8-0011158 від 30.09.2014 р. на суму 797,05 грн., підписаними представниками сторін без зауважень та заперечень.
В свою чергу, відповідач надані позивачем послуги в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 1 351, 36 грн.
Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень, сторони визначили, що станом на 01.10.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 351, 36 грн.
З огляду на те, що відповідач так і не розрахувався за надані позивачем послуги, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Після пред'явлення позову відповідач 07.11.2014 р. у рахунок погашення боргу сплатив позивачу 690, 00 грн., що підтверджується наданими позивачем виписками від 07.11.2014 р., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем на день прийняття рішення складає 661, 36 грн.
Згідно з актом звірки взаєморозрахунків з 01.01.2014 р. по 30.11.2014 р., підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень, сторони визначили, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 661, 36 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В той же час, як зазначалося вище, п. 3.2. Договору передбачено, що оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив вартість наданих позивачем послуг у повному обсязі, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.
Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 26, 80 грн. пені, слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Пунктом 4.1. Договору сторони 5.3. Договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.
Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 26, 80 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що її розмір занижено через невірно обраний позивачем розмір облікової ставки НБУ, яка діяла у зазначений позивачем період нарахування.
Водночас, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, позов в частині стягнення пені задовольняється в розмірі, заявленому позивачем.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.
При цьому, судом враховано абз. 1 п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в якому наголошено на тому, що частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, що у разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів розгляду.
Таким чином, за рахунок відповідача позивачу має бути також відшкодовано судовий збір, сплачений в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, який був добровільно погашений відповідачем після звернення з даним позовом до суду.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст» (03022, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 73; код ЄДРПОУ 31057112) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (04050, місто Київ, вулиця Студентська, будинок 9; код ЄДРПОУ 08596920) 661 (шістсот шістдесят одна) грн. 36 коп. основного боргу, 26 (двадцять шість) грн. 80 коп. пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.12.2014 р.
Суддя В.С. Ломака