Справа № 822/3848/14
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
18 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу ,
Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.
Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами. Відповідно, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 6 статті 12 та частина 1 статті 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року- без змін, виходячи з наступного.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а з 01 січня 2011 року - Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Як передбачено пп. 4.2.1. п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Аналогічні норми адміністрування податків визначені положеннями пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до вимог яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2010 року № 0001181702/0 позивач на підставі пункту "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ визначив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 428560,40 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 року № 0001181702/0 оскаржене відповідачем до Хмельницького окружного адміністративного суду, який постановою від 04.11.2010 року відмовив в задоволенні позовних вимог про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення. Ухвалою від 16.03.2011 року Вінницький апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року.
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
23 травня 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу №1520-25 від 23.05.2014 року про сплату податкового боргу в сумі 427857,63 грн., яка повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
17 липня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесений запис №26730060004005573 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2
У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача зазначеного податкового боргу на підставі п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України, а саме в сумі 427857,63 грн.
В силу п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що факт наявності спірного податкового боргу відповідача в сумі 1427857,63 грн. є доведеним, однак, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги доводи апелянта про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, з таких підстав.
Пунктом 15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Такі ж вимоги визначені і у пункті 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України.
Натомість, за змістом частини 3 статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Частиною 5 цієї статті передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Тому, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2010 року № 0001181702/0 залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 року, прийнятою за результатом розгляду апеляційної скарги відповідача, набрала законної сили 16.03.2011 року, а отже, саме з 16.03.2011 року у відповідності до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ визначене податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2010 року № 0001181702/0 податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 428560,40 грн., набуло статусу податкового боргу. Вказана обставина стала відома позивачу 16.03.2011року, представник якого брав участь у апеляційному розгляді справи та, відповідно, був обізнаний про прийняте судом рішення.
Отже, позивач набув права на примусове стягнення з відповідача податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 428560,40 грн. з 16.03.2011 року. Саме з 16.03.2011 року позивач зобов'язаний був вжити заходи з примусового стягнення з відповідача податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2010 року № 0001181702/0. Натомість, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача узгодженої суми податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 427857,63 грн. 05.09.2014 року, поза межами граничного строку, визначеного п. 102.4 ст. 102 ПК України, поновлення якого законодавством не передбачене, а отже, строк примусового стягнення податкового боргу в розмірі 428560,40 грн., визначеного повідомленням-рішенням від 26.04.2010 року № 0001181702/0, узгодженого ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 року, завершився 17.03.2014 року
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О.
Залімський І. Г.