Справа № 824/2766/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
18 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом, в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними дії Хотинського районного військового комісаріату Чернівецької області з призову його на військову службу та зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 звільнити його з військової служби.
Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами. Відповідно, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 6 статті 12 та частина 1 статті 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що не може проходити військову службу, оскільки здійснює догляд за своєю бабусею ОСОБА_3 , яка хворіє та потребує постійного стороннього догляду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки на момент його призову були інші особи, які могли здійснювати догляд за престарілою ОСОБА_3 . Відтак, дії Хотинського РВК щодо призову позивача на військову службу є правомірними.
Також суд першої інстанції зазначив, що підстав для звільнення позивача з військової служби під час дії особливого періоду внаслідок необхідності останнього здійснювати догляд за бабусею ОСОБА_3 , яка потребує стороннього догляду не має.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Статтею 1 цього Закону визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до положень ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на момент призову позивача на військову службу) призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Положення про військові комісаріати, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 389, визначено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Відповідно до вимог ст. 8 вказаного Положення завданням військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів.
Так, Указом Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 р. № 303/2014, затвердженим Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VII, оголошено та проведено часткову мобілізацію.
У зв'язку з частковою мобілізацією оголошеною Указом Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 р. №303/2014, ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації і відправлено Хотинським районним військовим комісаріатом у команді № НОМЕР_2 у розпорядження командира військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 77).
Так, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Хотинським РВ УМВС України в Чернівецькій області 08.09.2011 р.) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Частиною 7 ст. 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 р. визначено, що військовослужбовці, які переміщуються на інші посади за штатами воєнного часу, а також військовозобов'язані, приписані на посади до військових частин, приступають до виконання обов'язків за цими посадами з моменту їх призначення наказами по строковій частині відповідно до мобілізаційного призначення.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2014 р. № 69, солдата ОСОБА_1 , призваного Хотинським РВК 08.04.2014 р., призначено старшим водієм розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , про що у військовому квитку позивача в розділі 9 на сторінці 4 внесено відповідний запис (а.с. 7-10, 127).
Цим же наказом визнано, що позивач з 08.04.2014 р. справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, із визначенням грошової винагороди. Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 , з квітня 2014 р. по вересень 2014 р. позивач отримав грошове утримання у розмірі 14060,82 грн. (а.с. 128).
Так, командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ № 69 від 08.04.2014 р., яким громадянина ОСОБА_1 призначено на посаду старшого водія розвідувальної роти.
Вичерпний перелік обставин для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначений Законом № 3543-XII.
Так, відповідно до ст. 23 цього Закону (в редакції, чинній на час призову позивача на військову службу) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); чоловіки, на утриманні яких перебувають п'ять і більше дітей віком до 16 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання); жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (такі жінки можуть бути призвані на військову службу в разі їх згоди і тільки за місцем проживання); зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.
З аналізу наведеної норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку на рахунок того, що особа не підлягає призову на військову службу, якщо вона на момент призову її на військову службу доглядає за особою, яка його потребує, а також у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Натомість, обґрунтовуючи позовну вимогу про протиправність дій Хотинського РВК з призову на військову службу, позивач вказував, що він не може проходити військову службу, оскільки здійснює догляд за своєю бабусею ОСОБА_3 (1934 р.н.), яка хворіє та потребує постійного стороннього догляду, однак, як вірно зазначив суд першої інстанції та підтвердилось з матеріалів справи, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Хотинським РВ УМВС України в Чернівецькій області) зареєстрована за адресою Чернівецька область, Хотинський р-н, с. Рашків (а.с. 16), при цьому, встановлено, що до складу сім'ї ОСОБА_3 входять: син ОСОБА_4 (1962 р.н.), невістка ОСОБА_5 (1964 р.н.), та внук ОСОБА_1 (1992 р.н.). Крім того, в судовому засіданні з'ясовано, що у позивача також є брат ОСОБА_6 (1987 р.н.), який є внуком ОСОБА_3 . Вказані обставини, сторонами в судому засіданні не заперечувались, а відтак, є інші особи, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 .
Отже,судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що позивачем не надано жодних доказів про наявність у нього обставин для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а відтак, позивач не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки на момент його призову були інші особи, які могли здійснювати догляд за престарілою ОСОБА_3 . Відтак, дії Хотинського РВК щодо призову позивача на військову службу є правомірними, а позовна вимога в цій частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Що стосується посилання апелянта на те, зобов'язання командування військової частини НОМЕР_1 звільнити його з військової служби, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що підстави, на які посилається апелянт, у не передбачені Законом № 2232-XII, а перелік підстав для звільнення є виключним,а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби під час дії особливого періоду внаслідок необхідності останнього здійснювати догляд за бабусею ОСОБА_3 , яка потребує стороннього догляду..
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О.
Залімський І. Г.