Справа: № 358/1739/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Якутюк В.С. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
23 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області на постанову Богуславського районного суду Київської області від 13 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про визнання протиправною відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області щодо проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київської області здійснити з 01 травня 2014 року перерахунок та виплатити судді у відставці ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% від грошового забезпечення судді з відповідним стажем роботи, який працює на відповідній посаді, з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат та 60% доплати за вислугу років, без обмеження граничного віку щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням проведених виплат відповідно до довідки про заробітну плату від 13.10.2014 року №417.
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 13 листопада 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
з 29 липня 1974 року ОСОБА_2 відповідно до наказу начальнику відділу юстиції виконкому Київської обласної Ради народних депутаті від 29.07.1974 № 224 приступив до виконання обов'язків народного судді Богуславського районного суду Київської області, а згідно Постанови Верховної Ради України №2764-У1 від 02.12.2010 року він був звільнений з займаної посади судді та голови Богуславського районного суду Київської області з 02 грудня 2010 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Із копії письмової заяви від 21 жовтня 2014 року видно, що ОСОБА_2 звернувся до начальника УПФУ у Богуславському районі Київської області з заявою, в якій просив зробити йому перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про розмір заробітної плати за №417 від 13 жовтня 2014 року.
Із письмової відповіді начальника УПФУ у Богуславському районі Київської області від 27 жовтня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 було відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
З 01 січня 2013 року посадовий оклад судді місцевого суду був встановлений в розмірі 10-ти мінімальних заробітних плат та відповідно збільшився розмір суддівської винагороди, в зв'язку з чим у позивача виникло право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.
Позивач, вважаючи відмову Управлінні Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київської області щодо проведення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, в ч.4 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Аналогічна норма була закріплена і в частині третій статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI), який набрав чинності з 30 липня 2010 року, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів. Статтею 5 ЦК України встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Позивачу щомісячне довічне грошове утримання було призначено на підставі Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ в розмірі 90 % його заробітної плати, ця розрахункова величина ніким не переглядалась в бік її зменшення і до цього часу є дійсною для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Прийняття нового Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року, яким змінено розрахункову величину для обчислення розміру грошового утримання судді у відставці, не тягне за собою зменшення розрахункової величини для обчислення розмірі щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, оскільки не суперечить закону.
З цих же підстав на визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача не поширюється Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-УІ, а саме ст. 2 цього Закону яким передбачено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що обмеження щомісячного грошового утримання максимальним розміром встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким довічне грошове утримання призначено до набрання чинності цим законом.
Крім того, згідно ст.43 Закону України «Про статус суддів», який діяв на час виходу у відставку позивача, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості і соціального захисту, як і до виходу у відставку. Зазначені гарантії встановлені судді у відставці закріплені також в ч. 5 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус судців».
Спір у справі виник щодо величини, з якої нараховується довічне грошове утримання позивача, а саме заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи зміст вказаних норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати з заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Крім того, слід зазначити, що заявлені позовні вимоги, відповідно до приписів ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дають позивачу право на отримання, а відповідача зобов'язують здійснити перерахунок та виплатити позивачу, починаючи з 01 травня 2014 року щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням підвищення грошового утримання діючим суддям. Зазначений висновок ґрунтується на рішенні Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, в якому зазначено, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані та ідентичні, відрізняються лише способом фінансування: грошове утримання судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, а грошове утримання діючого судді сплачується безпосередньо з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також зазначає про неможливість звуження змісту та обсягу передбачених Конституцією України гарантій незалежності суддів, а відповідно, їх матеріального і соціального забезпечення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Богуславського районного суду Київської області від 13 листопада 2014 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.