17 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 522/25365/13-а
Категорія: 11.2 Головуючий в 1 інстанції: Науменко А.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
при секретарі Голбан К.В.,
за участю представника прокуратури Афанасьєвої І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2 та Прокуратури Одеської області на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 18 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Одеської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.10.2013р. ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до прокуратури Одеської області та, з урахуванням уточнень до позову, просив суд:
- визнати незаконною відмову в частині включення у довідку перерахунку пенсії виплати у вигляді 1/12 частини середньомісячного заробітку робітника на матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально - побутових проблем;
- зобов'язати прокуратури видати для перерахунку пенсії нову довідку з доповненнями у вигляді 1/12 частини середньомісячного заробітку робітника на матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 421,26 грн. та на вирішення соціально - побутових проблем в сумі 421, 26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прокуратурою області неправомірно було відмовлено у задоволенні його заяви від 13.06.2013 р. та не включено до довідки для перерахунку його пенсії доплати у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових потреб у розмірі 1/12 частині від розміру середньомісячного заробітку працюючого працівника на аналогічній посаді.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконною відмову прокуратури Одеської області від 09.07.2013р. в частині включення у довідку для перерахунку пенсії №186 від 30.05.2013р. ОСОБА_2 виплати у вигляді 1/12 частини середньомісячного заробітку робітника на матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 421, 26 грн. Зобов'язано прокуратуру Одеської області видати ОСОБА_2 для перерахунку пенсії нову довідку про заробіток з доповненою доплатою у вигляді 1/12 частини середньомісячного заробітку заступника прокурора району м. Одеси на матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 421,26 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_2 03.03.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив змінити постанову Приморського районного суду м.Одеси від 18.02.2014р. та задовольнити його адміністративний позов в повному обсязі.
25.03.2014р. представником прокуратури Одеської області на вказану вище постанову суду 1-ї інстанції також подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права, в зв'язку із чим, ставиться питання про скасування постанови Приморського районного суду м.Одеси від 18.02.2014 р. та ухвалення нової про відмову у задоволені даного позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника прокуратури, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача і одочасно підтримала свою апеляційну скаргу та перевіривши матеріали справи і доводи цих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_2, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», наказом прокурора Одеської області №113 від 01.11.1998р. був звільнений з органів прокуратури з 09.11.1998р. у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
У подальшому, т.б. 12.11.1998р., пенсіонера ОСОБА_2 було призначено на посаду старшого помічника прокурора Центрального району м. Одеси, тобто позивач продовжував перебувати на службі в органах прокуратури України до 03.12.2010р. та одночасно мав статус пенсіонера органів прокуратури.
Так, при звільненні позивача на пенсію в листопаді 1998р. йому була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 545,05 грн., яка була включена до інших виплат, що входять у заробіток для нарахування пенсії. До 2006 року при перерахуванні пенсії прокуратура надавала йому довідки про включення до заробітку 1/12 частину від 545,05грн., а саме 45,42 грн., але з 2006 року прокуратурою щорічно надавалися довідки, в які були включені показники 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань від суми цих доплат, які отримують діючі працівники на аналогічній посаді заступника прокурора району м. Одеси на час видачі довідки.
Так продовжувалося до 2013 року, і показники пенсії позивача зростали, зокрема зростала величина 1/12 частини від суми діючої на рік доплати для працюючих працівників. Так, прокуратурою позивачу була видана довідка від 10.07.2012 року, в яку була включена доплата на оздоровлення (1/12) в розмірі 421,6 грн. та на вирішення соціально-побутових питань (1/12) в розмірі 421,6 грн. Але, в наступному році прокуратурою була видана довідка від 30.05.2013 р., у якої показник доплати на оздоровлення (1/12) був повернутий до стану 2002 року - 45,42 грн., а показник допомоги на вирішення соціально-побутових питань взагалі був виключений з довідки.
Позивач, наполягаючи на тому, що з видачею довідки від 30.05.2013 р. показники його пенсії були зменшені, тобто стан його пенсійного забезпечення погіршився, оскаржив такі дії відповідача до суду.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової неправомірності дій відповідача та відповідно, з обґрунтованості частини позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №505 упорядковано структуру та умови оплати праці працівників органів прокуратури та затверджено нові схеми посадових окладів, тому прокуратурою області зроблено перерахунок заробітної плати усім працівникам органів прокуратури області, у тому числі, ОСОБА_2, про що йому видано довідку від 10.07.2012р. №186, як нібито працюючому працівнику.
Однак, вказане твердження не відповідає обставинам справи, так як 03.12.2010 року позивач звільнився з органів прокуратури, тобто 10.07.2012 року він мав статус тільки пенсіонера прокуратури.
Крім того, безпосередньо у виданій прокуратурою довідці від 10.07.2010р. зазначено, що вона видана для пред'явлення в Пенсійний фонд згідно Постанови КМУ №505 від 31.05.2012 року, аналогічний зміст призначення довідки вказаний також і у довідці від 30.05.2013 року.
У відповідності до ч.13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Отже, виходячи зі змісту зазначених положень Закону, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції приходить до висновку про те, що відповідачем у відмові в наданні позивачу належної довідки про заробітну плату від 09.07.20013р. було неправомірно розтлумачено положення ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», так як жодним положенням цієї статті не передбачений перерахунок пенсії з урахуванням фактично отриманих виплат на час звільнення, а навпаки перерахунок здійснюється виходячи з розміру місячного заробітку діючого працівника прокуратури за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію на час звернення за перерахунком.
На думку суду, саме цим положенням забезпечуються зростання пенсії колишнім працівникам прокуратури відповідно зі зростанням заробітної плати працівників прокуратури та забезпечуються гарантії соціального захисту.
Також, суд звертає увагу й на те, що до 2013 року відповідачем застосовувалися положення законодавства України при видачі довідок позивачу для перерахунку пенсії виходячи з місячного заробітку діючого працівника прокуратури за аналогічною посадою на якій працював позивач, виходячи з показників на відповідний рік звернення позивача за довідкою на перерахунок пенсії.
Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання незаконною відмову відповідача в частині включення у довідку для перерахунку пенсії виплати у вигляді 1/12 частини середньомісячного заробітку робітника на матеріальну допомогу на оздоровлення, та зобов'язання прокуратури видати для перерахунку пенсії нову довідку з доповненням у вигляді 1/12 частини середньомісячного заробітку робітника на матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 421,26 грн. - є правомірними та підлягають задоволенню.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що нарахування матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб було передбачено лише Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.1999р. №2288 «Про впорядкування умов оплати працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ №268 від 09.03.2006р. Таким чином, на час виходу позивача на пенсію та звірненням за її призначенням, доплата на вирішення соціальне - побутових питань не входила до складу заробітної плати останнього.
При цьому, необхідно вказати, що спільним роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики, Генеральної прокуратури України та Пенсійного фонду України від 17.04.2006р., сума місячної заробітної плати для призначення пенсії визначається з врахуванням наступного: посадовий оклад + надбавки, розміри яких при призначені пенсії враховуються на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.
Аналогічна інформація міститься і в листі директора департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства праці та соціальної політики від 06.03.2014р. (вих.№167/13/155-14) на адресу ОСОБА_2, зі змісту якого, в свою чергу, видно, що перерахунок пенсій прокурорським працівникам провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, на час виходу позивача на пенсію та призначення йому у 1998 році пенсії, надбавка на вирішення соціально - побутових питань не була передбачена діючим законодавством, а тому і не входила до складу заробітної плати останнього на час звільнення.
Отже, на підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем правомірно видана позивачу довідка від 30.05.2013 р. про розмір щомісячного заробітку за відповідною посадою без врахування доплати на вирішення соціально - побутових питань.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Прокуратури Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 18 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко