КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
23 грудня 2014 року Справа № П/811/4338/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання : Таранухи Т.М.,
представників сторін:
позивача - Пономарьова М.В.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фермерського (селянського) господарства "Черевач"
до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фермерське (селянське) господарство "Черевач" ( далі - позивач, ФГ "Черевач") звернулась до суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0001591500 від 30 липня 2014 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 17600,00 грн. по податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.
Позивач вважає, що висновки акта перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення - рішення на його підставі є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідач в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Вимоги ухвали про відкриття провадження у справі від 11.12.2014 р. відповідачем не виконано.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Стороною відповідача не надані заперечення на позовні вимоги, що запропоновано ухвалою суду про відкриття провадженні в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 23.12.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 27.12.2014 р., про що оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч.2 ст.167 КАС України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.
Фермерське (селянське) господарство "Черевач" зареєстровано як юридична особа 20.12.1995 року, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії АБ №184158 (а.с.7).
Види діяльності за КВЕД: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200120641, серія НБ№111629, з 01.05.2013 року позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.52).
Посадовою особою Долинської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість, результати якої оформлено актом №28/1500/20650533 від 11.07.2014р. (а.с.8-9).
Перевіркою встановлено порушення п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, платником сплачено із затримкою суму податку на додану вартість суб'єкта спеціального режиму оподаткування.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.07.2014р.№0001591500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17600,00 грн. (а.с.10).
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Грошовим зобов'язанням, у відповідності до пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковим зобов'язанням, згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу, є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 209.1, 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 р., на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу України, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період, перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.
Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.
Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
Зі змісту вказаних норм суд зазначає, що незважаючи на те, що суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства, за своєю правовою природою є податком, який підлягає сплаті з певними особливостями у визначені строки. Сплата цього податку, на переконання суду, фактично є грошовим зобов'язанням сільськогосподарського підприємства.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України. Так, згідно вказаної норми, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що періодом, що перевірявся був жовтень 2013 року, що відображено в акті перевірки № 28/1500/20650533 від 11.07.2014р.
Так, судом встановлено, що податковим органом під час проведення перевірки досліджено податкову декларацію з податку на додану вартість, подану позивачем 17.10.2013р., в якій задекларовано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 176000,00 грн.
Поряд з цим суд зазначає, що вказана вище декларація з податку на додану вартість подана позивачем за звітний період - вересень 2013р. (а.с.20-33).
Тобто, суд погоджується з позицією позивача, що податковим органом фактично досліджувався звітний період - вересень 2013 року, а не жовтень 2013 року, декларація за який подана підприємством 18.11.2013 року та прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією №2 (а.с.34-39).
Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган під час проведення перевірки фактично дослідив показники податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, а не за жовтень 2013 року, як було зазначено в акті перевірки.
Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.203.2 ст.203 ПК України є безпідставними.
В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення позивачем п.203.2 ст.203 ПК України, а тому нарахування штрафних санкцій є неправомірним.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ФГ "Черевач" судові витрати у розмірі 182,70 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0001591500 від 30.07.2014 року.
Стягнути на користь фермерського (селянського) господарства "Черевач" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
згідно з оригіналом