18 грудня 2014 року Справа № 8129/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Костіва М.В.,
за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,
представника позивача Горбаня О.В.,
представника відповідача Чупахіна І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Еко-Дім» про стягнення заборгованості, -
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Еко-Дім» (далі - ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім») про стягнення боргу у розмірі 227477,98 грн.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17.07.2014 року в задоволенні позову відмовив повністю.
Постанову суду першої інстанції оскаржило відділення ФСЗІ, подавши на неї апеляційну скаргу.
Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Звертає увагу на те, що Підприємство належним чином не виконало обов'язку зі створення робочих місць для інвалідів, а тому має нести передбачену законодавством відповідальність. Просить скасувати постанову суду від 17.07.2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника відповідача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок). Відповідно до цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається з поданого ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2013 рік становила 643 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 18 осіб, при нормативі 26 осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та п. 2 Порядку відповідач упродовж 2013 року щомісяця подавав звіти форми № 3-ПН, якими ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» інформувало Львівський міський центр зайнятості про наявність вільних вакансій для працевлаштування інвалідів, в кількості від 10 до 14 чоловік.
Створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів підтверджується поданими представником відповідача штатними розписами робітників ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім».
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій.
Суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим Кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі вчиненням правопорушення.
Адміністративно-господарські санкції, застосування яких передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», є видом господарсько-правової відповідальності, що встановлена ч. 3 ст. 217 ГК України, у зв'язку з чим підставою для їх застосування є вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, ч. 2 ст. 218 ГК України відповідачу надано право довести, що ним здійснено всіх залежних від нього заходів спрямованих на виконання загальновстановленого нормативу щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів.
Виходячи з аналізу наведених норм, для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу господарського правопорушення, у тому числі протиправності дій (бездіяльності), шкідливих наслідків, вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною дією (бездіяльністю) та спричиненими шкідливими наслідками.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» виконало в повному обсязі зобов'язання, передбачені ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, і звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в 2013 році, а відтак відповідачем вжито усіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону нормативу робочих місць.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підбір робочого місця здійснюється з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Аналогічна за змістом норма, вміщена в частині третій статті 18-1 цього Закону, відповідно до якої державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.
Враховуючи те, що правові підстави для застосування до ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» адміністративно-господарських санкцій відсутні, то немає підстав і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати таких санкцій.
Отже, доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та фактичним обставинам справи, тому не можуть бути підставою для її задоволення.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року у справі № 813/349314 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
М.В. Костів
Повний текст виготовлено 19.12.2014