24 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 493/1567/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Наумчак Леонід Іванович
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді - Запорожана Д.В.,
судді - Домусчі С.Д.,
судді - Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Балтському районі Одеської області на постанову Балтського районного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Балтському районі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії,
11 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України у Балтському районі Одеської області фактично про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію виходячи з розміру пенсії у 90 відсотків від суми заробітної плати з 1 липня 2014 року.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірної бездіяльності відповідача.
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Зобов'язано відповідача усунути спірну бездіяльність. Здійснено вихід за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача здійснювати встановлені судом пенсійні платежі в майбутньому.
В апеляційній скарзі УПФ України у Балтському районі Одеської області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення, а також можливості виходу за межі позовних вимог з метою усунення вірогідних порушень прав позивача у майбутньому.
Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році позивачу було призначено пенсію по інвалідності (2-га група) на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 10/.
19 листопада 2010 року відповідачем було переведено позивача на отримання пенсії по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу». При цьому, пенсію йому було перераховано в розмірі 90 відсотків суми від заробітної плати (ст. 37 наведеного Закону в редакції, яка була чинна на час перерахунку) /а.с. 42, 43/.
Підставою вищенаведеного переведення позивача на отримання пенсії по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу» були, у тому числі, чинні на той час рішення судів (постанова Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року) /а.с. 35-40/.
1 листопада 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України вищенаведені рішення суду було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду /а.с. 46/.
У зв'язку з вищенаведеним скасування рішень суду, які були підставою для переведення позивача на отримання пенсії по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу» у 2010 році, відповідачем у 2012 році було проведено перерахунок його пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 44/.
Новими рішеннями суду, у вищенаведеній справі, було повторно підтверджено право позивача на отримання пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» (постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року). Наведені рішення не містять будь-яких зазначень про дату початку перерахунку (переведення) пенсії за іншим Законом позивачу /а.с. 46-53/.
У зв'язку з наведеним вирішенням спірних правовідносин, які виникли у 2010 році, у грудні 2013 року відповідачем було відновлено позивачу виплату пенсії за нормами Закону України «Про державну службу». При цьому, пенсію йому було перераховано в розмірі 90 відсотків суми від заробітної плати за нормами ст. 37 наведеного Закону в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (2010 рік) /а.с. 60-61/.
23 червня 2014 року позивачу було проведено перерахунок пенсії з застосуванням показника розміру відсотків суми від заробітної плати - 80, а не 90, як при вищенаведеному переведенні (призначенні) на отримання пенсії по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу» /а.с. 59/.
Підставою зміни вищенаведеного показника позивачу стали зміни норми, що визначає розмір пенсії у відсотках при призначенні пенсій держслужбовцям (ст. 37 Закону України «Про державну службу»). Зазначені зміни були внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI.
Підстави та порядок перерахунку пенсій держслужбовцям регулює ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року N 3723-XII, положення якої не змінювалися з 2003 року.
Відповідно до ст. 37-1 вищенаведеного Закону, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Таким чином, при перерахунку пенсії держслужбовцям має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, так як внесені Законом № 3668-VІ зміни до ст. 37 Закону N 3723-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії держслужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії держслужбовцям, є норми ст. 37-1 Закону № 3723-XII, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.
Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зазначений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного суду України викладеними в рішеннях від 10 грудня 2013 року та 17 грудня 2013 року (справи №№ 21-420а13 та 21-445а13).
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності зменшення позивачу розміру відсотків пенсії від суми заробітної плати.
Однак, позивач просив суд перерахувати та виплатити йому пенсію виходячи з розміру пенсії у 90 відсотків від суми заробітної плати з 1 липня 2014 року. Будь-яких вимог на майбутнє позивач не заявляв.
Суд першої інстанції зобов'язавши відповідача проводити пенсійні виплати позивачу у встановленому ним розмірі в майбутньому вийшов за межі позовних вимог.
Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував необхідність захисту порушених прав позивача на майбутнє. Не вбачається такої необхідності і з матеріалів справи.
Окрім того, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, прийняття судом першої інстанції рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє не відповідає вимогам закону.
Зазначена правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 17 квітня і 31 січня 2013 року тощо (справи №№ К/9991/41737/11 та К/9991/76344/11).
Пунктом 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив дану справу, однак з помилковим застосуванням норм процесуального права, внаслідок чого його постанова підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Балтському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: «Позов ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Балтському районі Одеської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсійні виплати виходячи з розміру пенсії у 90 відсотків від суми заробітної плати з 1 липня 2014 року, з урахуванням здійснених виплат».
В іншій частині постанову Балтського районного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в порядку передбаченому діючим законодавством.
Головуючий /Д.В. Запорожан/
Судді /С.Д. Домусчі/
/О.О. Кравець/