16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-301/11
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Погрібний С.О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
за участю секретаря - Іленка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора міста Одеси, прокурора Приморського району міста Одеси, на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 23 квітня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора міста Одеси, прокурора Приморського району міста Одеси про визнання протиправною бездіяльності прокурорів, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в порядку прокурорського нагляду та відшкодування моральної шкоди, -
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 23 квітня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправною бездіяльність прокурора Приморського району міста Одеси, яка знайшла свій прояв у невжитті усіх заходів прокурорського реагування, передбачених частиною 2 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній станом на січень 2004 року, - Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законами України від 26.11.1993 року № 3662-ХІІ, від 12.07.2001 року № 2663-Ш, від 10.01.2002 року № 2922-ІП, від 15.05.2003 року № 762-ІУ, та полягала у не вчиненні дій, спрямованих на захист та відновлення порушених житлових прав ОСОБА_1 на отримання та користування житлом, у відповідності до встановлених законодавством норм та правил, з усунення виявлених порушень закону, пов'язаних з встановленими в грудні 2003 року - січні 2004 року фактами перебування квартири АДРЕСА_1 у стані, непридатному для проживання осіб; зобов'язано прокурора Приморського району м. Одеси Пімонова Г.П. вжити, в порядку прокурорського реагування (нагляду), дії, передбачені ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній станом на момент ухвалення цієї постанови, на захист та відновлення порушених житлових прав ОСОБА_1 , викликаних встановленням в грудні 2003 року - січні 2004 року фактів перебування квартири АДРЕСА_1 у стані, непридатному для проживання сім'ї ОСОБА_1 .
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокурора міста Одеси та інших вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням прокурором міста Одеси та прокурором Приморського району міста Одеси прокуратури Одеської області подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як з боку прокуратури відсутні протиправна бездіяльність та не вчинено протиправні дії направлені на порушення житлових прав ОСОБА_1 .
Також, прокурор не наділений компетенцією необхідності встановлення факту порушення прав позивача та членів його сім'ї на отримання від держави благоустроєного житла, що відповідає санітарним та технічним вимогам, встановленим чинним законодавством. Судом не враховано, що на час розгляду справи фактично спір відсутній, так як рішенням суду, яке набрало законної сили, житлове питання позивача врегульовано.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради № 590 від 27.06.2002 року та рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом № 100 від 08.05.2002 року, ОСОБА_1 та членам його сім'ї, у складі чотирьох осіб, видано ордер, серії ЖР № 5212 від 15.07.2002 року, на право зайняття житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 , що складалася з трьох кімнат, жилою площею 64,7 кв.м.
Зазначений житловий будинок побудований згідно та на виконання Указу Президента України №240 від 01.07.1993 року «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей», що був чинним на момент ведення його будівництва.
Даний будинок 17.04.2002 року здано в експлуатацію державною приймальною комісією згідно із відповідним актом.
При цьому, будівництво виконувалось генеральним підрядником ВАТ «Стікон», яке виконало загальнобудівельні, сантехнічні, електромонтажні та оздоблювальні роботи.
З вказаного акту слідує, що квартири в жилому будинку побудовані та оздоблені у придатному для проживання стані, тобто «під ключ», та саме в такому санітарно-технічному стані державна приймальна комісія прийняла їх в експлуатацію.
Після отримання ордеру позивачем не реалізовано право користування житлом, так як квартира перебувала у неналежному санітарно-технічному стані.
В період з 18.12.2004 року службовими особами прокуратури Приморського району м. Одеси проведено перевірку за зверненням голови правління ОСББ «Світанок» та тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 капітана 2 рангу ОСОБА_2 на ім'я прокурора Приморського району м. Одеси, в результаті яких принесено протести від 12.01.2004 року та 14.01.2004 року, з яких вбачається про невідповідність квартири санітарним нормам.
На підставі вказаного протесту пунктом 1 розпорядження голови Приморської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради №128 від 23 січня 2004 року - розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2002 року №590 - скасовано.
Зазначене розпорядження Приморської районної адміністрації позивачем оскаржено у судовому порядку та, згідно з рішенням Верховного Суду України від 08 грудня 2004 року розпорядження голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 січня 2004 року №128, визнано неправомірним та зобов'язано його скасувати.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 21 січня 2005 року №117, скасовано розпорядження голови Приморської районної адміністрації №128 від 23 січня 2004 року, яким скасовано розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2002 року №590.
В ході прокурорської перевірки встановлено, що 17.04.2002 року квартира АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію державною приймальною комісією в стані, що відповідає санітарним та технічним вимогам («під ключ») та саме в такому стані 08.05.2002 року на законних підставах надана позивачу та членам його родини. В період з 17.04.2002 року по 12.01.2004 року в квартиру АДРЕСА_1 ніхто не вселявся та в ній не проживав, втім, станом на 12.01.2004 року зазначена квартира перебувала в такому санітарно-технічному стані, яке не дозволяло вселитися до неї та проживати на постійні основі. У період цього часу вказана квартира перебувала у власності держави в особі Міністерства оборони України та входила до складу державного жилого фонду. За вказаними обставинами позивач та члени його сім'ї з серпня 2002 року не змогли вселитися до зазначеної квартири та за тими самими підставами не реалізували своє право на житло станом на 12.01.2004 року.
Втім, зазначені факти залишились без належного реагування відповідача, внаслідок чого до сьогоднішнього дня позивачем не реалізовано його право на отримання житла, чим порушенні його права, гарантовані Конституцією та законами України.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо протиправності дій прокурора Приморського району м.Одеси, так як останнім не вчинено належних дій по захисту житлових прав позивача, а навпаки принесено протест, яким порушено такі права, наслідком чого є зобов'язання вчинити дії у відповідності до вимог ч.2 статті 20 Закону України «Про прокуратуру».
З таким висновком судова колегія погоджується частково, так як судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, однак висновок суду не відповідає таким обставинам, виходячи з наступного.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З цього загального правила слідує, що будь-яка посадова особа, наділена державою владними функціями, повинна діяти з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до ч.5 ст. 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Статтею 3 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
У відповідності до ст. 6 ЗУ «Про прокуратуру», органи прокуратури України здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак. Вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
За приписами ст. 19 ЗУ «Про прокуратуру», предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів, зокрема, є додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав.
При цьому, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів -також з власної ініціативи прокурора.
Також, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній станом на січень 2004 року, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мали право: опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; давати приписи про усунення очевидних порушень закону; вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Судовою колегією встановлено, що будинок АДРЕСА_2 , введено в експлуатацію у відповідності до акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 17.04.2002 року, на умовах здачі житла "під ключ" у комплексі з інженерними комунікаціями та спорудами соціально-побутової та торговельної інфраструктури, а тому спірна квартира в новозбудованому будинку мала бути обладнаною й оздобленою у відповідності до санітарно-технічних вимог у стані «під ключ», бути придатною для проживання.
В ході прокурорської перевірки встановлено, що станом на 12.01.2004 року зазначена квартира перебувала в такому санітарно-технічному стані, яке не дозволяло вселитися до неї та проживати на постійні основі, що і стало причиною не можливості вселення сім'ї позивача.
Однак, в порушення вищезазначених норм прокурором не вчинено жодних заходів реагування, згідно ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру», направлених на захист житлових прав позивача, а навпаки принесено протести від 12.01.2004 року та 14.01.2004 року, з яких вбачається про невідповідність квартири санітарним нормам, а як наслідок скасування рішення про видачу ордеру на житло.
Така позиція прокуратури є бездіяльністю, яка вірно визначена судом першої інстанції, так як останнім не здійснено заходів реагування на відновлення порушених житлових прав позивача.
Також судом вірно визначено, що рішення органу місцевого самоврядування, для ухвалення яких юридичної та фактичною підставою стало винесення відповідачем протесту, на сьогоднішній день є скасованим, що свідчить про певні правові вади первинного документу, а, головне, про неналежний спосіб захисту виявлених порушень прав та законних інтересів позивача, з метою захисту яких відповідачі мали вчинити іншим передбаченим законом чином.
Таким чином, виявлення та встановлення факту порушення житлових прав позивача ОСОБА_1 під час проведення перевірки за зверненням голови правління ОСББ «Світанок», постановлення й внесення відповідних протестів, - давало фактичні підстави та зобов'язувало прокурора для вжиття відповідних заходів, передбачених Законом України «Про прокуратуру» у редакції норм, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за своєю ініціативою, оскільки вбачалося порушення особистого права громадянина на житло.
Разом з тим, судом першої інстанції здійснено поновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання прокурора Приморського району м. Одеси Пімонова Г.П. вжити, в порядку прокурорського реагування (нагляду), дії, передбачені ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній станом на момент ухвалення цієї постанови, на захист та відновлення порушених житлових прав ОСОБА_1 , викликаних встановленням в грудні 2003 року - січні 2004 року фактів перебування квартири АДРЕСА_1 у стані, непридатному для проживання сім'ї ОСОБА_1 .
При цьому, позивачем у позовній заяві ставилась вимога про зобов'язання прокурорів вчинити дії по встановленню винних осіб у приведення житла у невідповідність санітарно-технічних вимогам.
Вирішуючи питання про поновлення порушеного права судом першої інстанції вимога задоволена частково та зобов'язано вчинити певні дії при цьому не зазначено, які дії повинен здійснити прокурор Приморського району, у відповідності до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», направлені на відновлення порушеного житлового права ОСОБА_1 .
Колегією встановлено, що правовідносини між сторонами мали місце наприкінці 2003р. початку 2004 року, а тому, з урахуванням давності правовідносин, наявності судових рішень щодо права власності на житло та інших судових рішень за позовами ОСОБА_1 , змін у законодавстві про прокуратуру, та інших обставин, вчинення прокурором заходів реагування є неможливим. Таке рішення за своєю суттю призведе до не можливості його виконання прокурором про що останнім зазначено в апеляційній скарзі.
Сама по собі вимога про поновлення права шляхом встановлення осіб винних у відсутності санітарно-технічного оздоблення квартири не підлягає задоволенню, так як не направлена на відновлення порушеного права.
В даному випадку при встановленні судом порушення суб'єктом владних повноважень вимог закону та неможливості поновлення порушеного права, з різних підстав, суд визнає такі дії (бездіяльність) протиправними та відмовляє в іншій частині вимог, що є належним способом захисту порушеного права.
У відповідності до вимог ст.195 КАСУ, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Тому, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди та інших вимог, в тому частині до прокурора м.Одеси, в апеляційній скарзі не наведено, так як судом відмовлено в цій частині, а позивачем апеляційна скарга не подавалась.
Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому є підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-
Апеляційні скарги прокурора міста Одеси, прокурора Приморського району міста Одеси - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 23 квітня 2014 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до прокурора міста Одеси, прокурора Приморського району міста Одеси про визнання протиправною бездіяльності прокурорів, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в порядку прокурорського нагляду та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність прокурора Приморського району міста Одеси, яка знайшла свій прояв у невжитті усіх заходів прокурорського реагування, передбачених частиною 2 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній станом на січень 2004 року, - Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законами України від 26.11.1993 року № 3662-ХІІ, від 12.07.2001 року № 2663-Ш, від 10.01.2002 року № 2922-ІП, від 15.05.2003 року № 762-ІУ, та полягала у невчиненні дій, спрямованих на захист та відновлення порушених житлових прав ОСОБА_1 на отримання та користування житлом, у відповідності до встановлених законодавством норм та правил, з усунення виявлених порушень закону, пов'язаних з встановленими в грудні 2003 року - січні 2004 року фактами перебування квартири АДРЕСА_1 у стані, непридатному для проживання осіб.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме сплачений судовий збір, у сумі 3,40 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанову в повному обсязі, у відповідності до вимог ст.160 КАСУ.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2014 року.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло