Справа: № 2-а-544/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Буша Н.Д., Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
28 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучми А.Ю.;
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,
Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача по виконанню рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2008 року; стягнути щорічну разову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1305,00 грн згідно розпорядження Деснянського Управління праці та соціального захисту населення від 22.06.2010 року №225.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2012 року позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність щодо виконання рішення суду, визнати протиправними дії щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язано відповідача здійснити дії щодо виплати недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 3 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інтонації обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу, адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянином, якого евакуй овали із зони відчуження у 1986 році.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2008 року у справі №9/130 позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації задоволено частково, визнані протиправними дії відповідача, зобов'язано здійснити дії по перерахунку та виплаті недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2007 року №107-VI, виходячи розміру мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.
На виконання вказаного рішення УПСЗН Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації винесено розпорядження від 22.06.2010 року №225 (706553), яким вирішено виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1380,00 грн з урахуванням виплачених сум.
Листом УПЗН Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.06.2010 року №7718 направлено відповідачу особову справу для надання дозволу на виплату ручним засобом щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік на підставі рішення суду.
Листом від 29.06.2010 року №65/919 Київській міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повернув територіальному управлінню праці та соціального захисту населення особову справу, оскільки він не був відповідачем у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року роз'яснено, що можливість закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №9/130 обумовлена наявністю двох обставин: видання УПСЗН Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації відповідного розпорядження про перерахунок суми виплат відповідно до рішення суду; наявності у державного виконавця доказів направлення територіальним УПСЗН та отримання Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вказаного розпорядження.
У зв'язку із ти, що відповідачем не виплачено належну позивачу суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до рішення суду, останній звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Відповідно до абзацу сьомого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла з 20.06.1996 року, щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 №3235-IV, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дію абзацу сьомого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, який набрав чинності 01.01.2007 року, дію абзацу сьомого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно.
Зупинення дії абзацу сьомого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Отже, після 09 липня 2007 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції встановлено, що територіальним управлінням праці та соціального захисту населення позивачу було в супереч статті 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахована, проте Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не здійснено виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, право на яке встановлено судовим рішенням.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2008 року у справі №9/130, яка набрала законної сили є обов'язковою також для відповідача, оскільки відповідно до покладених на нього обов'язків він зобов'язаний здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
Головуючий суддя Кучма А.Ю.
Судді: Аліменко В.О.
Безименна Н.В.