(додаткова)
"23" грудня 2014 р.Справа № 916/1736/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєляновського В.В.,
суддів: Мишкіної М.А.,
Будішевської Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в. м. Одесі
апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області
від 13 жовтня 2014р.
по справі № 916/1736/14
за позовом: заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області
до відповідачів:
1. Біляївської районної державної адміністрації Одеської області;
2. Дочірнього підприємства «Борол»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Біляївської районної ради та Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина»
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.
У травні 2014 року заступник Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та Дочірнього підприємства «Борол» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки реєстраційний номер 04.06.516.00012, розташованої на території Усатівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 0,255 га, укладеного 07.07.2006 року між відповідачами та повернення до земель запасу Усатівської сільської ради зазначеної земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року у справі (головуючий суддя - Щавинська Ю.М., судді - Шаратов Ю.А., Желєзна С.П.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року у справі № 916/1736/14 скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 07.07.2006 року, укладений між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Дочірнім підприємством «Борол», зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 12.07.2006р. № 04.06.516.00012. Повернуто до земель запасу Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,255 га, розташовану на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту праворуч від автодороги Київ-Одеса, км 461.
При винесенні зазначеної постанови було помилково не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Роз'ясненнями, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. № 6 визначено, що прийняття додаткового рішення (стаття 88 ГПК) за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення. Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється».
Оскільки порушене за ініціативою суду питання відшкодування витрат зі сплати судового збору не стосується суті спору, а виключно розподілу судових витрат, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути вказане питання без виклику сторін.
Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову в порядку ст. 88 ГПК України, якою витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України покласти на відповідачів в рівних частках - по 1522,50 грн. та 761,25 грн. судового збору відповідно на кожного, виходячи із предмету спору - заявлення позовних вимог немайнового та майнового характеру та тієї обставини, що спір в суді виник внаслідок неправильних дій обох відповідачів.
Керуючись ст. ст. 49, 88, 99, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
Стягнути з Біляївської районної державної адміністрації Одеської області до спеціального фонду Державного бюджету України 1522,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 761,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Борол» до спеціального фонду Державного бюджету України судові 1522,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 761,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мишкіна М.А.
Будішевська Л.О.