"23" грудня 2014 р.Справа № 916/4070/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів: Ярош А.І., Лисенко В.А.
(відповідно до розпорядження голови суду від 28.11.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Калиніна А.О., за довіреністю №350/1/1602/ПС від 08.10.2014р.
від відповідача: Мельник О.В., за довіреністю №49/ЮД від 05.08.2014р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення господарського суду Одеської області від 03 листопада 2014 року
по справі №916/4070/14
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до відповідача Державного підприємства “Одеський авіаційний завод”
про стягнення 4040 грн.,-
ВЧ НОМЕР_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП “Одеський авіаційний завод” 4040 грн. пені.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03 листопада 2014 року у справі №916/4070/14 (суддя Цісельський О.В.) позов ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 500 грн. пені та 1827 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, до 500 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, позивач (ВЧ НОМЕР_1 ) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і не повним з'ясуванням обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача (ДП “Одеський авіаційний завод”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 , просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.
Матеріали справи свідчать про те, що 28 травня 2014р. між ВЧ НОМЕР_1 (позивач, замовник) та ДП "Одеський авіаційний завод" (відповідач, постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №30/13 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2. та у специфікації товару (Додаток №1 до Договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар.
Відповідно до п.1.2 договору найменування товару: лот №2 - авіаційні шини 570х140 м. 5А для літаків МіГ-29, код 22.11.1. Шини та камери гумові нові згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010. Кількість Товару зазначена у Специфікації Товару (Додаток №1 до Договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що сума цього Договору становить 202000 грн., у тому числі ПДВ (20%). Сума цього Договору включає всі витрати постачальника, які пов'язані з постачанням Товару. У випадку перевищення постачальником суми договору, сума перевищення оплаті не підлягає.
За п.4.1 договору вбачається, що розрахунки за товар здійснюються за фактом постачання згідно з чинним законодавством протягом 2013 бюджетного року, після отримання представником замовника (військовою частиною НОМЕР_2 ) наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної; акту прийому поставленого товару (форма - Додаток №4 до Договору); акту прийому (форма №4, затверджена наказом Міністра оборони України від 24.12.10 №690).
Згідно з п.5.1 договору строк постачання товару: товар постачається не пізніше 26.11.13 після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію Товару.
Пунктами 7.1, 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. За порушення зобов'язань щодо якості поставленого товару, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару. За порушення строків постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.3., 2.4. та 5.1. цього Договору, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а з прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Строк дії Договору до 31 грудня 2013 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п.10.1. Договору).
12 червня 2013р. позивач повідомив відповідача про готовність щодо здійснення закупівлі товару на суму 202000 грн.
16.12.2013р. спірний товар було поставлено позивачу, що підтверджується актом прийому поставленого товару №1 від 16.12.2013р. та не спростовується сторонами.
08.01.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією №350/153/1/ИС, відповідно до якої вимагав сплатити пеню за несвоєчасну поставку спірного товару.
Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Вищенаведене стало підставою для звернення ВЧ НОМЕР_1 до місцевого господарського суду з відповідною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Цивільним законодавством України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).
Як вже було зазначено вище, згідно з п.5.1 договору товар постачається не пізніше 26.11.2013р. після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію Товару.
Матеріали справи свідчать, що відповідне повідомлення позивача про готовність до виконання умов договору було направлено відповідачу 12.06.2013р.
Водночас спірний товар було поставлено 16.12.2014р.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови спірного договору в частині строку поставки товару.
Під час розгляду справи у місцевому господарському суді відповідачем було подано клопотання в порядку ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 83 ГПК України про зменшення розміру штрафних санкцій.
За ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічно це питання вирішено і в ст. 233 ГК України.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:
- ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Іноді стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;
- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.
Підставою для зменшення розміру неустойки судом має бути явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'язання, під якою слід розуміти ступінь виконання зобов'язання боржником; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання, часткова сплата неустойки в добровільному порядку; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи свідчать про те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою збитків для позивача та враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, враховуючи причини невиконання та заходи, вжиті відповідачем для належного виконання зобов'язання, приймаючи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та їх інтереси, що заслуговують на увагу, колегія суддів вважає ці обставини справи винятковими та вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 500 грн.
При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу, що складне фінансове становище відповідачем доведено належними та допустимими доказами, проте позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 03 листопада 2014 року у справі №916/4070/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 24 грудня 2014 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош В.А. Лисенко