"17" грудня 2014 р.Справа № 921/1247/14-г/10
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Півторака М.Є.
За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар", м. Тернопіль, вул. Гріга, 3
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ пр. Перемоги, 65 в особі Тернопільської філії ПАТ "Страхова група "ТАС" , м. Тернопіль, вул. Листопадова, 9
про стягнення 17111,25 грн.
За участі представників:
позивача: Костишин В.М. - представника, довіреність від 21.11.2014р.;
відповідача: Бондаренко М.В. - представника, №ГО-13/276 від 11.12.2013р.;
В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 22 Господарського процесуального Кодексу України.
У зв'язку з відсутністю клопотання фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалася.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар", м. Тернопіль звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ в особі Тернопільської філії ПАТ "Страхова група "ТАС", м. Тернопіль заборгованості в сумі 17 111,25 грн.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами 01.12.2011 року було укладено Договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № А 0232262; на виконання умов договору заявами від 07.06.2012 року № 1871 та від 11.07.2012 року № 2509 було повідомлено відповідача про настання страхових випадків з автопоїздами ВО5101ХХ/ВО3257АС та ВО2595АС/ВО3304ХХ - витікання продукту (мальтозна патока) з під обшивки напівпричепів-цистерн, однак "Страхова група "ТАС" не провела виплату страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 10 листопада 2014 року порушено провадження у справі №921/1247/14-г/10 та призначено судове засідання за участю повноважних представників сторін о 14 год. 45 хв. 02 грудня 2014 року та відповідно до ст. 65 ГПК України зобов'язано подати позивача: належним чином завірені копії Договору(ів) перевезення; заявки на перевезення; транспортні накладні або інші документи з позначками (відмітками) вантажоотримувача або його уповноважного представника та/або митних органів про недостачу або пошкодження вантажу; документи на вантаж (інвойси/рахунки фактури, товарні накладні, пакувальні листи, митні декларації); акт огляду вантажу (аварійні сертифікати), акти експертизи, що складені незалежними спеціалізованими організаціями згідно з законодавством, практикою або звичаями країни місця пригоди або огляду вантажу щодо визначення недостачі або оцінки його пошкоджень; дорожні листи; а відповідача - документально обґрунтований письмовий відзив на позов; матеріали (оригінал) страхової справи.
Ухвала про призначення судового засідання була направлена сторонам за адресами, вказаними, у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією.
У відзиві на позов (вх. № 22346) від 02.12.2012 року) відповідач у справі АТ "СГ "ТАС" заперечує заявлені вимоги повністю і вважає їх такими, що не підлягають до задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Вказує на те, що згідно наданої ТОВ "МВ Стеллар" товаротранспортної накладної "мальтозна патока - харчовий продукт, який швидко псується та потребує підтримки температурного режиму 55*С", отже відносить до вантажів підвищеного ризику. Відповідно до на п. 3.3. та п. 19.6.3. Договору, франшиза по вантажах підвищеного ризику перевищує розмір заявленого збитку по події, яка сталася 05.06.2012р. та 10.07.2012р., а тому АТ "СГ "ТАС" немає правових підстав для виплати позивачу страхового відшкодування.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 11 год. 12.12.2014 року та 12 год. 20 хв. 17.12.2014 року в порядку статті 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:
Згідно ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається , що 01 грудня 2011 року між ТОВ "МВ Стеллар" (Страхувальник) в особі директора Табаки І.В., що діє на підставі Статут та ПАТ "СГ "ТАС" в особі заступника директора з продажів Тернопільської філії Осіпова С.Ю, що діє на підставі Положення про філію, Довіреності №10-11/434/ від 01.11.2011р. та Дозволу №7945 від 29.11.2011р. було укладено №А 0232262 Договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної шкоди життю та/або здоров'ю фізичної особи або її майну, а також шкоди заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень.
Пунктом 3 даного Договору сторони передбачили страхову суму франшизи та страхові ризики (п. 3.1. Договору) та субліміт страхових виплат по будь-якому одному страховому випадку (по всіх претензіях, які виникли внаслідок однієї події) сумарно по всіх застрахованих ризиках.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996р. №85/96-ВР (із змінами та доповненнями внесеними від 04.07.2013р.), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника від 01.12.2011р. позивачем - ОТВ "МВ Стеллар" було повідомлено заявами від 07.06.2012р. №1871 та від 11.07.2012р. №2509 ПАТ "СГ "ТАС" про настання страхових випадків з автопоїздами ВО5101ХХ/ВО3257АС та ВО2595АС/ВО3304ХХ - витікання продукту (мальтозна патока) з під обшивки напівпричепів-цистерн, який був застрахований.
Як стверджує позивач ПАТ "СГ "ТАС" було прийнято вказані заяви до відома та за наслідками їх розгляду відкрито страхові справи.
Окрім того, ТОВ "МВ Стеллар" надано відповідачу всі документи, які необхідні для виплати страхового відшкодування.
В судовому засіданні встановлено, що ПАТ "СГ "ТАС" листами від 24.10.2013р. №ГО900/7521 та №ГО900/7522 повідомив Позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування по даних справах, оскільки, продукт, який перевозився, а саме: мальтозна патока, відноситься до вантажів підвищеного ризику та потребує температурного контролю. Згідно п. 3.3. Договору,безумовна франшиза по вантажах підвищеного ризику складає 2 500,00 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ на дату настання випадку є більшою сумою ніж суми заявлені до відшкодування. А відповідно до п. 19.6.3 Договору, розмір страхового відшкодовування за цим Договором відсутні підстави для проведення виплати страхового відшкодування по даних справах.
Непогоджуючись із таким висновком приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", ТОВ "МВ Стеллар", за захистом порушеного права, звернулося в господарський суд Тернопільської області із даними позовними вимогами.
Так, у відповідності до пункту 1 укладеного між сторонами правочину, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров'ю фізичної особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень міжнародної Конвенції КДПВ 1956 р. (з доповненнями і змінами), включаючи Протокол до Конвенції 1978 р. та транспортного законодавства тієї держави, на території якої сталася подія, що призвела до страхового випадку.
У своєму відзиві на позовну заяву (вх. № 22346 від 02.12.2014 р.) відповідач звертає увагу суду на те, що згідно наданої ТОВ"МВ Стеллар" товаротранспортної накладної вказано: "Мальтоззна патока - харчовий продукт, який швидко псується та потребує підтримки температурного режиму 55*С". Отже, даний продукт потребує температурного контролю та відноситься до вантажів підвищеного ризику.
Окрім того, звертає увагу, що франшиза встановлена Договором перевищує розмір заявленого збитку по події, яка сталася 05.06.2012р. та 10.12.2012р. АТ "СГ "ТАС" (приватне) немає правових підстав для виплати ТОВ "МВ Стеллар" страхового відшкодування.
Враховуючи вищенаведене, судом було зобов'язано позивача надати суду наступні документи: транспортні накладні або інші документи з позначками (відмітками) вантажоотримувача або його уповноважного представника та/або митних органів про недостачу або пошкодження вантажу; документи на вантаж (інвойси/рахунки фактури, товарні накладні, пакувальні листи, митні декларації); акт огляду вантажу (аварійні сертифікати), акти експертизи, що складені незалежними спеціалізованими організаціями згідно з законодавством, практикою або звичаями країни місця пригоди або огляду вантажу щодо визначення недостачі або оцінки його пошкоджень; дорожні листи.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на позивача обов'язок подати суду доказами, довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Наведене правило кореспондується із положеннями ст.54 ГПК України, яка встановлює вимоги до позовної заяви. Так, остання, серед іншого, повинна містити: виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов.
Документи, якими обґрунтовуються позовні вимоги повинні бути долучені до позовної заяви і в силу ст. 57 ГПК України.
Вимоги суду про надання зазначених вище документів, які викладені в ухвалі суду від 10.11. 2014 р., позивачем були не виконані, всупереч наведеного, витребувані документи до матеріалів справи не долучені.
Як наслідок, суд позбавлений можливості дослідити у засіданні письмові докази, на підставі яких у позивача виникло право вимоги до відповідача про cтягнення заборгованості по страховій виплаті у зв'язку з відшкодуванням заподіяної шкоди, майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень.
В той же час, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи без оцінки належних та допустимих письмових доказів - документи які підтверджують відшкодування шкоди, а також документи в яких міститься інформація з приводу того, що замовник замовляв автомобіль без температурного контролю тощо, є неможливим, адже процесуальне законодавство не допускає вирішення спору за відсутності належних доказів. При цьому, слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
За таких обставин та враховуючи п. 4.9 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18, суд залишає позов без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ГПК України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
Як визначається в п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Щодо судового збору" № 01-06/1625/2011від 25.08.2011 року, із наступними змінами, статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду; зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, визначених у таких нормах ГПК: частині першій статті 81 (залишення позову без розгляду), крім випадку, коли позов залишений без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача.
На необхідності повернення судового збору у випадках залишення позову без розгляду також наголошено в п.4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зокрема, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).
Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір в сумі 1827,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 13174 від 06.11.2014 р.
Враховуючи викладене, керуючись п. 5 ч.1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Залишити позов без розгляду.
2.Дана ухвала є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (м. Тернопіль, вул. Гріга, 3, код ЄДРПОУ 32578150) судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., сплаченого платіжним дорученням № 13166 від 05.11.2014 р. оригінал платіжного доручення № 13174 від 06.11.2014 р. знаходиться в матеріалах справи № 921/1247/14-г/10.
3.Ухвалу з відтиском гербової печатки надіслати позивачу, копію ухвали відповідачу.
Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено сторонами протягом п'яти днів з дня їх оголошення через місцевий господарський суд.
Суддя М.Є. Півторак