17 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Леванчука А.О., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року,
У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 24 липня 2007 року між банком «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Київське регіональне управління «Банку «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальнику було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності кредитні ресурси у сумі 14 тис. грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001% річних до 23 липня 2010 року. Відповідач умови договору не виконав, у зв'язку з чим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість у сумі 53 585 грн. 87 коп. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову та всього стягнуто з відповідача 31 874 грн. 61 коп. Сума заборгованості була стягнута станом на 18 серпня 2010 року. Відповідач з дня ухвалення рішення Апеляційним судом м. Києва та по теперішній час грошовими коштами банку користується, проте свої зобов'язання з погашення заборгованості не виконує.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 106 542 грн. 30 коп. заборгованості за кредитним договором та судовий збір.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 066 грн. 19 коп., суму простроченої заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 6 860 грн., пеню у розмірі 2 тис. грн., а всього 14 926 грн. 19 коп. Вирішено питання судового збору. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сума заборгованості за кредитом підлягає стягненню у межах строку позовної давності, тобто за період з 03 вересня 2010 року по 03 вересня 2013 року, але оскільки ОСОБА_4 19 грудня 2012 року виконав рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року, то сума заборгованості по процентам та комісії за користування кредитом має бути стягнута за період з 03 вересня 2010 року по 18 грудня 2012 року, та ураховуюся ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір пені з 31 092 грн. 40 коп. зменшено до 2 тис. грн..
З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Судом установлено, що з 24 липня 2007 року між банком «Фінанси та Кредит», ТОВ в особі Філії «Київське регіональне управління «Банку «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 29-126/07-ШД, відповідно до якого позичальнику було надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності кредитні ресурси у сумі 14 тис. грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001 річних строком до 23 липня 2010 року (а. с. 6-12).
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 29-1269/07-ШД-П (а. с. 66).
У зв'язку з неналежним виконанням кредитного зобов'язання виникла заборгованість.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» борг основний - 7 349 грн. 42 коп., по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами - 4 625 грн. 19 коп., по нарахованій щомісячній комісії - 4 900 грн. і пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, щомісячної комісії 15 тис. грн., а всього стягнуто 31 874 грн. 61 коп. та судові витрати у розмірі 438 грн. 74 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а. с. 62-64).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Київське регіональне управління «Банку «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Київське регіональне управління «Банку «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Київське регіональне управління «Банку «Фінанси та Кредит борг основний - 7 349 грн. 42 коп., по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами - 4 625 грн. 19 коп., по нарахованій щомісячній комісії - 4 900 грн. і пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, щомісячної комісії - 15 тис. грн., а всього стягнуто 31 874 грн. 61 коп. та вирішено питання судових витрат (а. с. 65-67).
Вищевказаним рішенням стягнута сума заборгованості за кредитним договором, яка нарахована станом на 18 серпня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року поручителем ОСОБА_4 було виконано 19 грудня 2012 року, що підтверджується квитанцією про сплату боргу та постановою головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 26 грудня 2012 року про закінчення виконавчого провадження (а. с. 79).
Апеляційний суд належної уваги на зазначені обставини не звернув та прийшов до помилкового висновку про те, що сума заборгованості за кредитом підлягає стягненню у межах строку позовної давності, тобто за період з 03 вересня 2010 року по 03 вересня 2013 року, та нарахував відсотки та пеню відповідно до умов кредитного договору.
Проте строк дії кредитного договору закінчився 23 липня 2010 року, а рішення суду від 21 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, про задоволення вимог банку як кредитора, виконане 19 грудня 2012 року.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до абзацу 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Оскільки зобов'язання ОСОБА_3 повернути банку залишок заборгованості по процентах та пені на час закінчення строку дії договору не припинилося та не позбавляє кредитора права на отримання цих сум в межах строку кредитного договору, а після спливу строку дії кредитного договору - на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як зазначалося вище, кредитний договір був укладений з ОСОБА_3 на строк з 24 липня 2007 року по 27 липня 2010 року.
При цьому апеляційний суд вважав наявними правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості по процентам та комісії за користування кредитом за період з 03 вересня 2010 року по 18 грудня 2012 року та передбачений договором розмір пені.
Таким чином апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив та не перевірив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: А.О. Леванчук
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко