17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Гвоздика П.О., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М., Євтушенко О.І.,Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року,
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційний банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 кредитного договору від 19 вересня 2006 року б/н останній отримав кредит у сумі 1500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванні кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії картки - липень 2008 року. У порушення вимог кредитного договору відповідач зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість станом на 28 лютого 2014 року у сумі 22 470 грн 82 коп.
Судовим наказом Якимівського районного суду Запорізької області від 2 лютого 2009 року з ОСОБА_6 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 7 014 грн 92 коп.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 12 446 грн 18 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Так, судами встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 укладений кредитний договір від 19 вересня 2006 року б/н, за яким останній отримав кредит у сумі 1 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Судовим наказом Якимівського районного суду Запорізької області від 2 лютого 2009 року з ОСОБА_6 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 7 014 грн 92 коп.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до заяви ОСОБА_6 на отримання кредиту строк дії картки - липень 2008 року. Строк позовної давності за договором від 19 вересня 2006 року б/н почав обчислюватися відповідно до вимог ст. 253 ЦК України з 1 серпня 2008 року і закінчився 31 липня 2011 року.
Колегія суддів апеляційного суду, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходила з того, що, враховуючи вимоги ст. 256 ЦК України, ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, ч. 4 ст. 267 ЦК України, факт пред'явлення позову банком тільки у березні 2014 року та заяву відповідача про застосування строку позовної давності, банк має право на стягнення з відповідача ОСОБА_6 заборгованості за договором від 19 вересня 2006 року б/н станом на 28 лютого 2014 року лише у межах строку позовної давності (за період з 28 березня 2011 року по 28 лютого 2014 року) у сумі 12 446 грн 18 коп.
Однак з такими висновками погодитися не можна.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Питання щодо застосування строку позовної давності відповідно до статті 256 ЦК України, частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України, частини четвертої статті 267 ЦК України, з урахуванням зазначених вище обставин, належним чином не з'ясовано.
Судами залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці, та належним чином не з'ясовано, коли саме було здійснено останній платіж, коли закінчується строк дії картки.
Так, пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений.
У матеріалах справи є роздруківка з програмного комплексу «Приват-24», наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо продовження строку дії картки та збільшення ліміту, якій судом апеляційної інстанції не надано оцінки, та не з'ясовано належним чином, чи після закінчення строку дії договору банк не видавав ОСОБА_6 грошових коштів і нової платіжної картки та чи виконував боржник свої зобов'язання за договором від 19 вересня 2006 року належним чином.
Крім того, у своїй позовній заяві банк вказує, що відповідачем було отримано 1500 грн на картку, однак у заяві про надання кредиту вказано суму ліміту 2 300 грн.
Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд.
Оскільки зазначені порушення було допущено судом першої інстанції та не усунені судом апеляційної інстанції, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді:Н.А. Горелкіна О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Ю.Г.Іваненко