Ухвала
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Луцької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 травня 2014 року, -
У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, у якому зазначав про те, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1, у якій також зареєстрована його сестра ОСОБА_4 із дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з тим, відповідач разом з дітьми проживає за місцем проживання свого чоловіка по АДРЕСА_2, до спірної квартири інтересу не проявляє та не приймає участі в її утриманні. У зв'язку з цим ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України, із зняттям із реєстраційного обліку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22 травня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1. У задоволенні вимог про зняття указаних осіб із реєстраційного обліку відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У справі встановлено, що на підставі ордеру № 868 від 12 вересня 1960 року, виданого Луцькою міською радою депутатів трудящих, трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 отримав дід сторін у справі - ОСОБА_7, після його смерті наймачами квартири були : із лютого місяця 1981 року- батько ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, та із 2010 року - мати ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Після смерті матері наймачем спірної квартири із 4 лютого 2013 року є позивач ОСОБА_3
У квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_3 (із 1 липня 1994 року) із дітьми - дочкою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4; та відповідач ОСОБА_4 (із 15 серпня 1979 року) разом з дітьми - дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, за тимчасової відсутності наймача або членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.
При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
З'ясовуючи ці обставини, у відповідності до ст.ст.212, 214 ЦПК України суди повно та всебічно дослідили подані сторонами докази з урахуванням їх належності й достовірності та на підставі оцінки кожного доказу окремо та у їх сукупності встановили, що протягом тривалого часу ОСОБА_4 не ставилася до спірної квартири АДРЕСА_1 як до місця свого та дітей постійного проживання, за відсутністю перешкод не вчиняла дій, які підтверджують повернення її та дітей до квартири для проживання чи захисту цього права, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність відповідача із дітьми у квартирі АДРЕСА_1 понад встановлений ст.71 ЖК України шестимісячний строк без поважних причин та визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням з цих підстав.
Доводами касаційної скарги висновки судів не спростовуються.
Згідно ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко