Справа: № 736/1684/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Чурупченко М.І.,
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
28 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучми А.Ю.;
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення,
Позивач звернувся до Корюківського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просив суд визнати неправомірними дії щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, меншому ніж той, що встановлений статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2013 рік в розмірі чотирьох мінімальних зарплат станом на момент виплат; стягнути з відповідача шляхом списання органом Державної казначейської служби України відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік в розмірі 4498,00 грн відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2013 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2013 року, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 1832 цього Кодексу. Тобто, законодавцем встановлено для даної категорії справ можливість особливого порядку апеляційного розгляду. Але, суд апеляційної інстанції має право, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, призначити її до розгляду у судовому засіданні.
Проте, частина перша ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою і встановлює випадки застосування скороченого провадження для розгляду зазначеної категорії справ судом першої інстанції. Щодо права, а не обов'язку розгляду судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, передбаченого ч. 2 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що воно реалізується виключно для категорій справ, зазначених у пунктах 3, 4 частини першої цієї статті, апеляційний розгляд яких в порядку письмового провадження ст. 197 КАС України не передбачено. Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справ, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розгляд їх не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного розгляду зазначеної категорії справ в порядку письмового провадження, в зв'язку із чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами 8 - 10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з катастрофою на Чорнобильській АЕС.
У жовтні 2013 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області з заявою щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік, в якій, серед іншого, просив зробити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру чотирьох мінімальних заробітних плат; надати довідку про суму нарахованої та виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік та відповідне розпорядження про її призначення.
Листом відповідача від 21.10.2013 року №01-24/2561 позивачу повідомлено, що щорічна допомога на оздоровлення за 2013 рік виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 90 грн як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІІ групи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно статті 63 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зазначеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із Чорнобильською катастрофою, виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Така редакція існує після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.
Разом з тим пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік» установлено, що у 2013 році норми і положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Таким чином, Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».
Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам ІІІ групи у розмірі 90 гривень.
Згідно довідки про отримання (недоотримання) допомоги відповідача, позивачу у 2013 році виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 90 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі у 2013 році.
Таким чином, правові підстави для перерахунку та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2013 рік відсутні.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити.
Скасувати постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
Головуючий суддя Кучма А.Ю.
Судді: Аліменко В.О.
Безименна Н.В.