16 грудня 2014 рокусправа № 804/5924/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.
суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.
за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне підприємство «Автоінвестстрой - Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне підприємство «Автоінвестстрой - Дніпропетровськ» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. позов задоволено.
Суд постановив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005172203 від 26.11.2013 року та № 0005182203 від 26.11.2013 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що норми чинного податкового законодавства не містять заборони декларування від'ємного значення з ПДВ, у разі, якщо винесе податковою службою податкове повідомлення-рішення про його зменшення оскаржується платником у судовому порядку.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не вірно застосовано пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу та пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 №1492.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки № 757/04-61-22-3/30619514 від 29.10.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №
0005172203 від 26.11.2013, яким визначено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1207883 грн.; № 0005182203 від 26.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 668032 грн.50 коп., в тому числі на 445355 грн. - за основною сумою ,та 222677 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями.
Актом перевірки встановлено, порушення п. 198.6 ст. 198 , п. 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 25.11.2011 року № 1492.
В описовій частині акту зазначено, що вказане порушення є наслідком того, що підприємством не відображено в рядку 21.3 декларації з ПДВ за листопад 2012 суму зменшення залишку від'ємного значення на підставі податного повідомлення-рішення за формою «В4» від 26.11.2012 №0001130152 у розмірі 1653238грн., прийнятого на підставі акту камеральної перевірки від 12.11.2012 №4458/15-2/30619514.
Як встановлено судом першої інстанції, на час перевірки, позивачем було оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0001130152, прийняте відповідачем на підставі акту від 12.11.2012 №4458/15-2/30619514.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року у справі №804/4058/13-а зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За змістом пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
Відповідно до п.4.6.7 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.
За змістом п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом першої інстанції встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість заповнена та подана позивачем до податкового органу до вирішення по суті адміністративної справи №804/4058/13-а, тобто, до фактичного узгодження податкових зобов'язань.
Таким чином, нормами чинного податкового законодавства не встановлено обов'язок платника податку враховувати у податковій звітності суму неузгодженого грошового зобов'язання.
Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне підприємство «Автоінвестстрой - Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш