22 грудня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4668/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
при секретарі: Осташевському Е.Є.,
за участю представників: позивача - Добровольського С.В., відповідача-1 - Порохня Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" до Генічеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Комунальне підприємство "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі-позивач, КП "Генічеське ВУВКГ") звернулось до суду з позовом до Генічеської міської ради (далі-відповідач-1), Херсонської обласної державної адміністрації (далі-відповідач-2), в якому просить заборонити Генічеській міській раді приймати рішення про реорганізацію суб'єкта природної монополії - КП "Генічеське ВУВКГ" до отримання висновку на відповідність умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності та дозволу щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єкта природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення; зобов'язати Херсонську обласну державну адміністрацію надати позивачу висновок про відповідність реорганізації суб'єкта природної монополії - КП "Генічеське ВУВКГ" шляхом приєднання до КП "Азовкомунсервіс" умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності; зобов'язати Херсонську обласну державну адміністрацію надати КП "Генічеське ВУВКГ" повідомлення про наявність/відсутність обмежень щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єкта природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.
Позов мотивований тим, що 27.11.2014 р. на засіданні постійної комісії з питань управління майном, комунально-побутового обслуговування та благоустрою Генічеської міської ради, за участю голів постійних комісій, було розглянуто питання про реорганізацію КП "Генічеське ВУВКГ" шляхом приєднання до КП "Азовкомунсервіс" та прийнято рішення про його розгляд на черговій сесії Генічеської міської ради. Вказані дії позивач вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених в ньому.
Представник відповідача-1 проти позову заперечував, мотивуючи відсутністю підстав для його задоволення з огляду на те, що питання щодо проекту рішення сесії щодо реорганізації КП "Генічеське ВУВКГ" на засіданнях комісії не розглядалось. Вказаний проект рішення лише попередньо розміщений на інформаційному стенді міськвиконкому, оскільки ця пропозиція лише вивчається.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом, КП «Генічеське ВУВКГ» є юридичною особою, здійснює свою діяльність на підставі Статуту у новій редакції, яка зареєстрована 24.01.2014р., метою та предметом діяльності Підприємства є видобуток підземних вод і надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення для господарсько-побутових потреб населення, підприємств, установ і організацій, які надаються позивачем на підставі Ліцензії серії АГ №536032. Засновником підприємства та вищим органом управління є Генічеська міська рада.
З наданих у судовому засіданні пояснень представників сторін вбачається, що Генічеською міською радою ініційовано питання про реорганізацію КП «Генічеське ВУВКГ» шляхом приєднання до Комунального підприємства «Азовкомунсервіс», засновником якого також є відповідач-1, при цьому вказане питання винесено на розгляд чергової сесії Генічеської міської ради.
Позивач вважає протиправною його реорганізацію шляхом приєднання до Комунального підприємства «Азовкомунсервіс» і мотивує це недотриманням відповідачем-1 положень Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», а саме відсутності у відповідача висновку про відповідність реорганізації у формі приєднання суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності.
Вирішуючи спір у цій частині, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватись таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.
При цьому оспорювані дії повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Відповідно до ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.
Отже, зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Статтею 105 КАС України визначено формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову, яким є бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.
Проте вказана правова норма не містить такої позовної вимоги, як заборона суб'єкту владних повноважень, яким є відповідач-1, вчиняти певні дії, а саме приймати певне рішення.
Згідно ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено звернення до суду з позовом з вимогами на майбутнє, тобто до виникнення спірних відносин, оскільки такі відносити можуть і не виникнути, а захисту підлягає виключно порушені на час звернення до суду права, свободи, інтереси позивача.
Проте ні у позовній заяві, ані у судовому засіданні позивачем не вказано, які конкретно його права та інтереси порушені відповідачем-1.
Позивачем не надано беззаперечних доказів порушення відповідачем-1 безпосередньо його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, як і не надано доказів прийняття відповідачем рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності по відношенню до позивачів.
Позов заснований на припущеннях щодо можливості прийняття відповідачем-1 такого рішення з питань реорганізації КП «Генічеське ВУВКГ», яке ймовірно може суперечити приписам тих чи інших правових норм, а відтак не доведено, що Генічеською міською радою порушено особисто права чи інтереси позивача.
Більше того, в ході судового розгляду справи не встановлено обставин прийняття відповідачем-1 рішень чи вчинення ним дій стосовно реорганізації КП «Генічеське ВУВКГ», які б мали юридичне значення для позивача.
У відповідності до ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України: місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Відповідно до ст. ст. 143, 144 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно із п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Таким чином, вирішення питання про реорганізацію КП «Генічеське ВУВКГ», власником та засновником якого є Генічеська міська рада, є виключним повноваженням відповідача-1.
При цьому самі по собі дії щодо включення до порядку денного чергової сесії Генічеської міської ради питання про реорганізацію КП «Генічеське ВУВКГ», як і дії щодо розгляду цього питання, не створюють для позивача жодних правових наслідків. Такі наслідки будуть створені відповідним рішенням міської ради, проте воно на час розгляду даної справи ще не прийнято.
Доводи позивача про протиправність винесення на розгляд сесії питання про реорганізацію КП «Генічеське ВУВКГ», яке обґрунтовано відсутністю у відповідача певного висновку, що передбачений Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згаданий Закон не є Законом, який регулює організацію діяльності ради як органу місцевого самоврядування.
Крім того, позивач обрав такий спосіб захисту своїх прав, які він вважає порушеними, як заборона відповідачу-1 приймати певне рішення.
Однак така позовна вимога не узгоджується із положеннями ст.105 КАС України щодо форми і змісту адміністративного позову; з огляду на положення ст.2 КАС України, відповідно до яких судовому захисту підлягають виключно порушені права та інтереси позивача, неможливим є задоволення позовних вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій на майбутнє.
Крім того, задоволення такої позовної вимоги буде означати втручання суду у виключну компетенцію органу місцевого самоврядування приймати рішення з питань, віднесених Конституцією та законами України до його повноважень, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, а також те, що сторони не надали до суду доказів прийняття відповідачем-1 рішень чи вчинення дій стосовно реорганізації КП «Генічеське ВУВКГ», які б мали юридичне значення для позивача, у задоволенні позовних вимог про заборону Генічеській міській раді приймати рішення про реорганізацію КП «Генічеське ВУВКГ» до отримання висновку на відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше 25 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності - слід відмовити.
Щодо вимог про зобов'язання Херсонської обласної державної адміністрації надати позивачу висновок про відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше 25 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності, а також повідомлення про відсутність або наявність обмежень щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках, суд зазначає наступне.
Надання таких висновків і повідомлень є результатом здійснення певної процедури, передбаченої Законами України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 04.02.2013р. №15 «Про затвердження Порядку встановлення вимог щодо провадження суб'єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, та обмежень щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2013 р. за №311/22843.
При цьому отриманню таких висновків і повідомлень обов'язково повинно передувати звернення ліцензіата із конкретним переліком документів до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Отже, повноваженнями щодо надання висновків про відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше 25 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності, а також повідомлень про відсутність або наявність обмежень щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках - наділена саме Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Зазначена в якості відповідача-2 Херсонська обласна державна адміністрація не є територіальним органом чи структурним підрозділом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; матеріалами справи також не підтверджено, що відповідачу-2 делеговано повноваження від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг щодо надання згаданих вище висновків і повідомлень.
При цьому згідно із ст.15 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг взаємодіє з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями з питань державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у процесі ліцензування їх діяльності, а також здійснює контроль за дотриманням Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями законодавства у процесі ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.
Зі змісту цієї правової норми, на яку посилається позивач, не вбачається, що Херсонській обласній державній адміністрації надано повноваження щодо надання висновків про відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше 25 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності, а також повідомлень про відсутність або наявність обмежень щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.
Це також підтверджується листом відповідача-2 від 09.12.2014р. №700-21/1213-5/603, яким позивачу рекомендовано для отримання згаданих висновків і повідомлень звернутись саме до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Оскільки надання вказаних висновків і повідомлень не є компетенцією відповідача-2, то у суду відсутні правові підстави для покладення на нього обов'язку вчинити дії, на яких наполягає позивач.
Доказів же звернення позивача до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг з питань надання вказаних висновків і повідомлення до суду не надано, тому відсутні підстави для залучення цього органу до участі у справі в процесуальному статусі відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Сторонами до суду не надано доказів прийняття відповідачами рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності, які б створювали правові наслідки для позивача, а останнім не надано доказів порушення своїх прав чи інтересів з боку відповідачів.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав чи інтересів, які він вважає порушеними, як і не вказано, які саме права та інтереси порушені відповідачами. З огляду на недоведеність факту порушення відповідачами таких прав, свобод чи інтересів, суд позбавлений можливості визначитись із тим, який саме спосіб захисту в даному випадку є належним та вийти за межі позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 грудня 2014 р.
Суддя Пекний А.С.
кат. 5.6