18 грудня 2014 року Справа № 876/8789/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника відповідача 1 Сомика Я.Я.
представника відповідача 2 Цвігун І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагентства у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,
18.07.2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагентства у Тернопільській області в якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправним і скасувати наказ «Про звільнення ОСОБА_3» №294-кт від 07.07.2014р. та зобов'язати Державне агентство земельних ресурсів України поновити на посаді начальника Відділу Держземагентства у Теребовлянському районі.
В позовній заяві зазначив, що його звільнення відбулось незаконно, так як заяву про звільнення за угодою сторін була ним відкликана до винесення оскарженого наказу. Крім цього, позивач зазначає, що заява про звільнення з роботи була написана під моральним тиском та погрозами зі сторони в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Тернопільській області та працівників управління.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити з підстав порушення вимог матеріального та процесуального права, не відповідності висновків суду обставинам справи , що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Суд при ухваленні постанови не перевірив, що заява про звільнення була написана позивачем під моральним тиском та погрозами з сторони в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Тернопільській області ОСОБА_4, яку апелянт в другій заяві від 07.07.2014 року, вважає такою , що не відповідає дійсності.
Отже, угоди з Держемагенством України про звільнення не було досягнуто як цього передбачає п.1 ст.36 КЗпП України.
Крім того, він не мав наміру звільнятися з роботи, оскільки це єдине джерело доходу його сім»ї ( двоє неповнолітніх дітей, а також дружина, яка в даний час перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною).
При апеляційному розгляді представники відповідачів вимоги апеляційної скарги заперечили, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.
Позивач в судове засідання не з»явився, що відповідно до п.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Відповідно до п.9 Положення про Відділ Держземагенства у Теребовлянському районі, затвердженого наказом Держземагенства України від 09.08.2012 №375, начальник відділу звільняється з посади Головою Держземагенства України за пропозицією начальника Головного управління Держземагенства у Тернопільській області.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 наказом Держземагенства України від 10.10.2012 року № 387-кт/а був призначений начальником Відділу Держземагентства у Теребовлянському районі Тернопольської області. Він прийняв Присягу державного службовця та йому присвоєно 11 ранг державного службовця.
07.07.2014 року в.о. Головного управління Держземагенства у Тернопільській області внесено голові Держземагенства України пропозицію за №21-19-0.12-2632/2-14 щодо звільнення 07.07.2014 року ОСОБА_3 з посади начальника Відділу Держземагенства у Теребовлянському районі, за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, згідно поданої заяви.
Вказана пропозиція була надіслана в Держземагенство України, отримана 07.07.2014 року та зареєстрована за №22-17441/0/1-14.
07.07.2014 року головою Держземагенства України винесено наказ №294-кт/а «Про звільнення ОСОБА_3», яким позивача звільнено з посади начальника Відділу Держземагенства у Теребовлянському районі за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_3, лист Головного управління Держземагенства у Тернопільській області від 07.072014 №21-19-0.12-2632/2-14.
07.07.2014 року о 17:00 год. вказаний наказ Держземагенства України №294-кт/а «Про звільнення ОСОБА_3» телефонограмою був доведений до відома Головного управління Держземагенства у Тернопільській області, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телефонограм.
07.07. 2014 року в.о. Головного управління Держземагенства у Тернопільській області видано наказ №140-к «Про звільнення ОСОБА_3», про оголошення позивачеві наказу Держземагенства України №294-кт/а від 07.072014 та зобов'язано відділ бухгалтерського обліку, фінансів та звітності провести розрахунок з позивачем.
08.07.2014 року о 09:40 год. в Головне управління Держземагенства у Тернопільській області факсом надійшов наказ Держземагенства України №294-кт/а від 07.072014 «Про звільнення ОСОБА_3».
08.07. 2014 року відповідачем 2 оголошено ОСОБА_3 наказ Держземагенства України №294-кт/а від 07.072014 року та ознайомлено з наказом Головного управління Держземагенства у Тернопільській області №140-к від 07.072014, проте, від підпису про ознайомлення позивач відмовився. Також позивачеві видано трудову книжку і зроблено повний розрахунок.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того, що сторони дійшли згоди про звільнення позивача з посади за угодою сторін, а згоди на анулювання домовленості про припинення договору за угодою сторін Держземагенство не давало.
Так, згідно п.1 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є угода сторін.
При припиненні трудового договору за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП), на відміну від звільнення працівника за власним бажанням (ст.38 КЗпП), можливості відкликання працівником заяви про звільнення не передбачено.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»( на який також покликається апелянт), судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем , він написав заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін та вказав в ній термін звільнення « 07.07.2014 року» ( а.с. 19). Таким чином, підстави та строк звільнення були обумовлені самим позивачем у його заяві.
Держземагенство України наказом №294-кт/а від 07.072014 фактично погодившись із заявою позивача звільнило його 07.07.2014 року.( а.с.20)
Зазначені обставини свідчать про те, що сторони домовились про термін та підставу припинення трудового договору і анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це як працівника (позивача) так і уповноваженого органу (Держземагенства України).
Згоди на анулювання такої домовленості про припинення договору за угодою сторін Держземагенство України не надало, тому посилання позивача на недійсність його заяви про звільнення за угодою сторін правового значення не мають, так як угода про його звільнення уже була укладена .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дата написання вказаної заяви( позивач вказує на те, що вона написана 04.07.2014 року) не має значення для вирішення цієї справи та не відноситься до предмету даного спору, оскільки не впливає на правомірність оскарженого наказу. Визначальним в даному випадку є дата звільнення, а тому виправлення дати написання заяви не може свідчити про незаконність його звільнення.( а.с.19)
Оскільки правом прийняття та звільнення позивача в.о. Головного управління Держземагенства у Тернопільській області не наділений , то твердження позивача про те, що заява про звільнення з роботи була написана ним під моральним тиском та погрозами останнього є не переконливим.
Таким чином, при звільненні позивача відповідачі діяли на підставі,у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі №819/1386/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Ухвала у повному обсязі складена 23.12.2014 року.