28 листопада 2014 р. Справа № 804/17032/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАЗІС" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
20.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОАЗІС" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006981501 від 26.09.14р., відповідно до якого ТОВ «ОАЗІС» повинно сплатити суму грошового зобов'язання в розмірі 246612,00грн., з яких 164408,00грн., сума за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), та 82204грн., сума штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки від 10.09.2014р. №607/22-02/3087829, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення №0006981501 від 26.09.14р., прийняте податковим органом на підставі вищевказаного акту, є неправомірним, оскільки позивач не порушував п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та у податкового органу відсутні підстави та повноваження щодо визнання недійсним (нікчемним) договору, укладеного позивачем з його контрагентом ТОВ «Альком Бізнес», адже договір з контрагентом позивача в судовому порядку недійсними податковою інспекцією не визнавався; висновки акту зроблені лише на припущеннях, оскільки факт реальності здійснення позивачем господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Альком Бізнес», підтверджено у ході перевірки первинними бухгалтерськими документами, які включають зміни в структурі активів позивача. Висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Оазіс» та ТОВ «Альком Бізнес» та юридичну дефектність первинних документів зроблено з інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби та акту перевірки цього контрагента, згідно з яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альком Бізнес». Позивач вважає, що право підприємства на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ним податку до бюджету, а висновки податкового органу не відповідають дійсності, адже, господарські операції з зазначеним контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, який повністю відповідає вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.
Ухвалою суду від 23.10.2014р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.11.2014р.В подальшому розгляд справи відкладався на 11.11.2014р.
Ухвалою суду від 11.11.14р. клопотання представника Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про зупинення провадження у адміністративній справі №804/17032/14 задоволено зупинено провадження по справі до 24.11.14р.
24.11.14р. провадження по справі №804/17032/14 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.11.14р.
28.11.2014р. позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце, розгляду справи належним чином повідомлені, докази чого наявні у справі.
28.11.2014р. представник позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача, на пропозицію суду заперечення до суду не надав.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.
З 28.08.2014 року по 03.09.2014року Дніпропетровською ОДПІ на підставі п.п78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.1 ст.82 ПК України, згідно наказу від 27.08.2014р. №628 та повідомлення №110, фахівцем Дніпропетровської ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Оазіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Альком Бізнес» за січень 2014 року, по результатам якої складений акт №607/22/02/30878290 від 10.09.2014р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оазіс», (код за ЄДРПОУ 30878290), з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Альком Бізнес» (код за ЄДРПОУ 38902367) за січень 2014 року», яким зафіксовано наступні порушення:
- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «Оазіс» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Альком Бізнес» на загальну суму 164408грн., в т.ч. за січень 2014 року - 164408грн.
На підставі акту перевірки податковим органом 26.09.2014року винесено податкове повідомлення-рішення №0006981501, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 246612,00грн., з якої 164408,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 82204,00грн.
Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, подав до податкового орану заперечення від 18.09.14р. №18/09-1 з вимогою скасувати висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Оазіс» норм Податкового кодексу України.
За наслідками розгляду вказаного вище заперечення позивача акт перевірки №607/22/02/30878290 від 10.09.2014р. залишено без змін, а заперечення без задоволення.
Як вбачається з акту перевірки, перевірку позивача було проведено з урахуванням акту перевірки від 25.07.14р. №728/26-58-22-07-17/38902367, складеного фахівцями ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, стосовно підприємства ТОВ «Альком Бізнес» (код за ЄДРПОУ 38902367), та інформації баз даних ОДПС, а саме: База даних «Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Податки», ПК «Бест-Звіт», АІС «Податковий блок», ІС «ДнепрТаксІнфо», згідно яких встановлено, що одним з постачальників ТОВ «Оазіс» за січень 2014 року є підприємство ТОВ «Альком Бізнес» (код38902367), а також наданих позивачем на запит Дніпропетровської ОДПІ наступних копій бухгалтерських та первинних документів: податкові накладні, акти виконаних будівельних робіт (кб-2,кб-3), договір оренди нежитлового приміщення, договір субпідряду, ліцензія державної архітектурно-будівельної інспекції.
Так, у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Альком Бізнес» згідно договору субпідряду №15/09-1 від 15.09.2013р.
Відповідно до договору підприємством ТОВ «Альком Бізнес» у січні 2014 року виписано податкові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем до суду надано: копію цього договору; копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання та оплати послуг у ТОВ «Альком Бізнес»: податкова накладна №21 від 31.01.14р., акти виконаних робіт від 31.01.14р. (кб-2,кб-3), договір оренди нежитлового приміщення, ліцензію державної архітектурно-будівельної інспекції, копії платіжних доручень: №513 від 25.03.14р.,№ 907 від 04.06.14р.,№ 938 від 18.06.14р., № 1032 від 15.08.14р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2014 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, що підтверджується актом перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеним контрагентом вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України.
Жодних зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки також не зазначено.
Як на час укладення правочинів позивача із ТОВ «Альком Бізнес», так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.
Крім того, укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає договір укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямований на реальне настання правових наслідків.
Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарська операція мала реальний характер, а придбані послуги (роботи), а саме: будівельні роботи на об'єкті розташованому за адресою: Донецька обл., г. Мариуполь, вул.Азовстальская,60а є господарською діяльноістю позивача, однак, відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.
Необхідно зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість навіть наявність порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.
При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Враховуючи наведене, Дніпропетровська ОДПІ не могла використовувати як безперечний доказ акт перевірки контрагента ТОВ «Альком Бізнес», від 25.07.14р. №728/26-58-22-07-17/38902367, складеного фахівцями ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, стосовно підприємства ТОВ «Альком Бізнес» (код за ЄДРПОУ 38902367) «Про результати перевірки ТОВ «Альком Бізнес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства», яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Альком Бізнес» та ТОВ «Оазіс».
Також, програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. Такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.
Таким чином, використання Дніпропетровською ОДПІ інформації комп'ютерних баз: База даних «Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Податки», ПК «Бест-Звіт», АІС «Податковий блок», ІС «ДнепрТаксІнфо» не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість наданих йому послуг (робіт), а саме: будівельні роботи на об'єкті розташованому за адресою: Донецька обл., г. Мариуполь, вул.Азовстальская,60а, тому у суду є підстави вважати незаконним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006981501 від 26.09.14р.
Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАЗІС" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006981501 від 26.09.14р., відповідно до якого ТОВ «ОАЗІС» повинно сплатити суму грошового зобов'язання в розмірі 246612,00грн., з яких 164408,00грн., сума за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), та 82204грн., сума штрафних (фінансових) санкцій.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАЗІС" судові витрати в сумі 1827грн.00коп. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00коп.) сплаченого згідно платіжного доручення від 14.10.2014р. за №1152.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя С.В. Ніколайчук