"18" грудня 2014 р.Справа № 916/935/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Скворцова О.В., Остапов В.В. - за дорученням
від відповідача: Моісєєв Д.А. - за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
на рішення господарського суду Одеської області
від 21 липня 2014 року
у справі № 916/935/14
за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
про стягнення 134.085 грн. 12 коп.
Склад колегія суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 778 від 12.11.2014 року.
Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва з 20 листопада до 18 грудня 2014 року.
14.03.2014 р. державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі позивач, Адміністрація) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі відповідач, Порт) про стягнення 134.085 грн. 12 коп. заборгованості з підстав неналежного виконання умов договору № 116-П-ІЛФ-13 від 30.08.2013 р. майнового сервітуту.
Відповідач позов не визнав посилаючись на відсутність зобов'язання.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2014 року (головуючий: Цісельський О.В., судді: Демешин О.А., Оборотова О.Ю.) позов задоволений у повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором № 116-П-ІЛФ-13 від 30.08.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати за сервітут на причалі № 26, внаслідок чого має борг перед позивачем за період з 21.08.2013 р. по грудень 2013 р. (включно) у сумі 134085 грн. 12 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 2681 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2013 р. за актом приймання-передачі до Адміністрації були передані основні засоби відповідача згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013р., у т.ч. причали Іллічівського морського порту.
30.09.2013 р. між сторонами у справі укладений договір № 655-0/116-П-ІЛФ-13 про встановлення сервітуту для причалу № 26 (далі - договір) для забезпечення можливості виконання Портом комплексу робіт та послуг на об'єкті сервітуту, а останній зобов'язувався здійснювати позивачеві своєчасно та в повному обсязі оплату за сервітут за весь час фактичного користування об'єктом сервітуту у розмірах і порядку, передбачених договором.
Відповідно до п. 7.1. договору, останній набирає чинності відповідно до ст. 631 ЦК України з 21.08.2013 р. та діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань, сторонами встановлено перелік об'єктів сервітуту, зокрема: причал № 26 із зазначенням його інвентарного номеру, довжини причалу, залишкової вартості та первісної вартості.
У п. п. 3.2, 3.3, 3.4 договору сторони передбачили, що Сервітуарій зобов'язаний своєчасно і на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом.
З актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) видно, що в період з 21.08.2013 р. по грудень 2013 р. (включно) позивачем були надані відповідачеві послуги за договором, зокрема, за актами:
- від 30.09.2013 р. за період з 21.08.2013 р. по 30.09.2013 р. на суму 41334 грн. 52 коп. (з ПДВ);
- від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 31252 грн. 92 коп. (з ПДВ);
- від 30.11.2013 р. за листопад 2013 р. на суму 30244 грн. 76 коп.,
- від 31.12.2013 р. за грудень 2013 р. на суму 31252 грн. 92 коп. (з ПДВ); а всього на загальну суму 134085 грн. 12 коп.
На виконання умов договору позивач виставив відповідачеві рахунки:
- № Пр/4456 від 30.09.2013 р. на суму 41334 грн. 52 коп., який вручений відповідачеві - 04.10.2013 р.,
- № Пр/9364 від 31.10.2013 р. на суму 31252 грн. 92 коп., який вручений відповідачеві -11.11.2013 р.,
- № Пр/9384 від 30.11.2013р. на суму 30244 грн. 76 коп., який вручений відповідачеві - 04.12.2013 р.
- № Пр/12860 від 31.12.2013р. на суму 31252 грн. 92 коп., який вручений відповідачеві - 08.01.2014 р.
Згідно з п. 2.3 договору оплата сервітуту здійснюється Сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі відповідного рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати за сервітутом за період з 21.08.2013 р. по грудень 2013 р. (включно) не виконав, внаслідок чого має перед позивачем борг в сумі 134085 грн. 12 коп., у зв'язку з чим місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача зазначену суму боргу.
Посилання відповідача на те, що позивачем не здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкти сервітуту за спірним договором, а тому у відповідача відсутні підстави для виконання даного договору є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 74 ГК України та п. 4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна, а згідно ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.
Так як, Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за нею майном, то вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Спірний договір про встановлення сервітуту підписано повноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та засвідчено їх печатками. Будь-яких доказів, які б свідчили про припинення сервітуту відповідно до приписів ст. 406 ЦК України в матеріалах справи не міститься.
Оскільки, відповідач обов'язок щодо своєчасної оплати рахунків, виставлених за користування причалом № 26 на умовах сервітуту в період з 21.08.2013 р. по грудень 2013 р. (включно) за договором № 655-0/116-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013 не виконав, заборгованість перед позивачем в розмірі 134085 грн. 12 коп. підтверджується актами виконаних робіт та рахунками, наявними в матеріалах справи та не спростована відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про повне задоволення позову з огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно з укладеним договором.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2014 року, прийнятого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2014 року у справі № 916/935/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.12.2014 року.
Головуючий суддя: Шевченко В.В.
Судді: Головей В.М.
Колоколов С.І.