18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
23 грудня 2014 року Справа № 925/9/14
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача - Гураль С.П.- представник за довіреністю,
від першого відповідача - Мухінський В.О. - представник за довіреністю,
від другого відповідача - Сіденко С.А. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", м. Черкаси
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг",
м. Черкаси
2. Черкаської центральної товарної біржі, м. Черкаси
про визнання недійсним правочину,-
30 грудня 2013 року до господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Skoda Octavia Tour 1.8І, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак СА2090АІ, № двигуна AGU280102, № кузова TMBDL41U87B009335.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 січня 2014 року позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року прийнято відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" від апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Черкаської області від 22 січня 2014 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2014 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 22 січня 2014 року скасовано, а справу № 925/9/14 передано на розгляд господарського суду Черкаської області.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 серпня 2014 року суддею Єфіменко В.В. прийнято справу до провадження.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року задоволено заяву судді Єфіменко В.В. про самовідвід.
08 вересня 2014 року справу № 925/9/14 передано на розгляд судді Васяновичу А.В.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2014 року справу №925/9/14 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та призначено розгляд справи на 23 вересня 2014 року.
Заявою від 23 вересня 2014 року (а.с. 113-118 т. 3) позивач доповнив позов новими підставами та просив суд визнати недійсним правочин - біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №18984 від 30 листопада 2010 року, зареєстровану на товарній біржі "Черкаська центральна товарна біржа", в результаті укладення якої відбулось відчуження автомобіля Skoda Octavia Tour 1.8І, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак СА2090АІ, № двигуна AGU280102, № кузова TMBDL41U87B009335 товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг".
Крім того 08 жовтня 2014 року позивач надав суду доповнення позову новими обставинами (а.с. 133-144 т.3).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 жовтня 2014 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Черкаську центральну товарну біржу, а розгляд справи було відкладено на 18 листопада 2014 року.
Розгляд справи здійснюється після відкладення.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 листопада 2014 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23 грудня 2014 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.
Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 18 листопада 2014 року за №270 та зазначав, що позивач не вказує які саме правопорушення було вчинено сторонами при укладенні спірного правочину.
Крім того, другим відповідачем заявлено клопотання про застосування судом наслідків позовної давності в порядку визначеному ч. 4 ст. 267 ЦК України. Також другий відповідач зазначав, що товарна біржа не є стороною спірного договору купівлі - продажу, а є суб'єктом господарювання, що лише надавала послуги при укладанні біржової угоди.
Клопотання про застосування наслідків спливу строку звернення до суду (позовної давності) було заявлено також і першим відповідачем (а.с. 35-36 т.3).
Позивачем 27 листопада 2014 року було надано суду заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності.
В судовому засіданні, яке відбулося 23 грудня 2014 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/9/14.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги до першого відповідача підлягають задоволенню, а в задоволенні позову до другого відповідача слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу транспортного засобу, позивач, в обґрунтування своїх вимог, посилався на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України та зазначав, що оспрюваний правочин є збитковим, а тому суперечить положенням ст. 79 ГК України та статуту товариства, крім того, як зазначав позивач, особа, що підписала договір не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки Шатернік Руслан Володимирович не призначався засновниками на посаду генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".
Водночас позивач вказував, що ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" передбачено, що не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь - які вживані товари, включаючи транспортні засоби та капітальні активи. Оскільки проданий автомобіль на час укладення оспорюваного правочину був вживаним, останній не міг бути предметом біржової торгівлі.
Також позивач стверджував, що при укладенні біржової угоди мала місце зловмисна домовленість генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Шатерніка Руслана Володимировича (якого в подальшому було призначено директором товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг") з покупцем, внаслідок чого транспортний засіб було продано за ціною нижчою від ринкової та в результаті чого були завдані позивачу збитки.
Оскільки при визначенні ціни реалізації автомобіля до балансової вартості необхідно було додати і суму ПДВ, що не було зроблено, позивач також зазначав, що було порушено і вимоги Закону України "Про податок на додану вартість".
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 30 листопада 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" (покупець) було укладено біржову угоду купівлі - продажу транспортного засобу, реєстраційний номер 18984/4.
Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі, як це встановлено ст. 281 ГК України.
Сторонами було досягнуто згоди про відчуження позивачем на користь відповідача ряду автомобілів, в тому числі і легкового автомобіля Skoda Octavia Tour 1.8І, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак СА2090АІ, № двигуна AGU280102, № кузова TMBDL41U87B009335.
З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2010 року було проведено повний розрахунок за спірним договором, в тому числі і за придбаний автомобіль позивачем було отримано кошти в сумі 29 598 грн. 00 коп.
За своєю правовою природою біржова угода є договором купівлі-продажу та відповідає вимогам ст. 655 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як зазначалося вище, позивач вказував, що оспорюваний правочин був підписаний особою у якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Так, в обґрунтування зазначених обставин, позивач зазначав наступне:
Протоколом №10/06/07 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" від 07 червня 2010 року, яким було призначено на поса ду директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Шатерніка Руслана Володимировича підписаний не учасниками товариства - громадянами Кикотем П.М. та Шарабаріним C.O., а невідомими особами.
Позивач вважає, що підписи засновників товариства - Рубан Л.І. та Кикотя П.М. при укладенні установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" від 22 лютого 2002 року суттєво відрізняються від підписів під тими ж прізвищами на інших документах, створених після 2002 року, а саме на протоколі №10/06/07 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" від 07 червня 2010 року.
В зв'язку з чим позивач стверджує, що підписи під прізвищами засновників товариства на протоколі загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", а саме: на протоколі №10/06/07 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" від 07 червня 2010 року є підробленими.
Позивач вказував, що при з'ясуванні обставин підписання Кикотем П.М. протоколів зборів засновників, зокрема, №10/06/07 від 07 червня 2010 року, яким на посаду генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" було призначено Шатерніка Руслана Володимировича, останній зазначив, що ніяких протоколів останнім часом він не підписував.
Крім того позивач зазначав, що станом на дату створення протоколу №10/06/07 від 07 червня 2010 року, а також на даний час печаткою та документами товариства володіють невідомі особи, оскільки арбітражний керуючий - розпорядник майна, виконуючий обов'язки керівника боржника не отримав печат ки та документів від жодного із представників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", у зв'язку з чим опублікував оголошення в друкованих засобах масової інформації про визнання втраченої печатки недійсною та виготовив іншу печатку.
Водночас, як з'ясовано судом під час розгляду справи, рішення загальних зборів учасників (оформлене протоколом №10/06/07 від 07 червня 2010 року), про призначення на посаду гене рального директора позивача Шатерніка Руслана Володимировича є чинним та в установленому законом порядку не було визнано недійсним.
Наведене вище рішення загальних зборів учасників товариства не є предметом розгляду даного спору.
Будь-яких трудових спорів з цього питання також не було, а тому посилання позивача про те, що оспорюваний договір підписаний не уповноваженою особою є безпідставним та необґрунтованим.
Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2011 року ухвалою господарського суду Черкаської області зі справи №10/5026/2337/2011 було порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".
Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича.
Ухвалою суду від 09 лютого 2012 року керівника боржника Вінника Сергія Васильовича - голову ліквідаційної комісії відсторонено від посади та покладено на розпорядника майна Юдицького Олександра Вікторовича виконання обов'язків керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".
Згідно абзаців 2 та 3 п. 11 розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI) положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Оскільки на даний час у справі №10/5026/2337/2011 триває процедура розпорядження майном боржника, то застосовуються положення Закону, без врахування змін внесених Законом України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.
Після завершення процедури розпорядження майном по даній справі та прийняття відповідного рішення комітетом кредиторів і судом, можлива подальша як санація підприємства, так і його ліквідація, або укладання у справі про банкрутство мирової угоди.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) ліквідатор має право подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними на підставах, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.
Підстави визнання угод боржника недійсними в процедурі банкрутства передбачені виключно ч. 11 ст.17 Закону.
При цьому слід зазначити, що в тому випадку коли виконання договору завдає збитків боржнику, то це є підставою як для розірвання договору в односторонньому порядку за заявою керуючого санацією на підставі ч. 10 ст. 17 Закону (відмови від виконання договору), так і для визнання його недійсним в порядку ч. 11 ст.17 Закону.
Відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:
угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;
угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.
Все отримане за такою угодою повертається сторонам.
Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.
Тобто, угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки може бути визнана недійсною тільки в межах справи про банкрутство боржника.
Не зважаючи на це, розпорядник майна, що виконує обов'язки керівника підприємства звернувся до суду з даним позовом в порядку позовного провадження на стадії розпорядження майном.
Водночас, відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також Господарського кодексу України, якщо будь-якій особі завдано збитків в результаті невиконання чи виконання правочину, це є підставою для відшкодування винною особою збитків (шкоди), а не для визнання такого правочину недійсним.
Низька ціна продажу певного товару не є самостійною підставою для визнання договору недійсним, а неотримання прибутку є ризиком комерційної діяльності кожного господарюючого суб'єкта.
Спірний договір від продавця було укладено в особі Шатерніка Р.В., а від покупця в особі Плешкова Г.В.
Позивачем не надано доказів того, що Шатернік Р.В. будучи гене ральним директором позивача діяв зловмисно. В матеріалах справи відсутні докази, в т.ч. судові рішення із висновками про те, що біржова угода була результатом зловмисної домовленості представників її сторін та укладалася на шкоду інтересам продавця.
Як зазначається в постанові пленуму Вищого господарського суду України, від 29 червня 2013 року, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Таким чином суд не вважає переконливими доводи позивача про те, що при укладенні біржової угоди мала місце зловмисна домовленість одного представника з іншим.
З приводу доводів позивача про порушення при укладенні біржової угоди положень Закону України "Про товарну біржу", суд погоджується із їх обґрунтованістю, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.
Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.
Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання.
У відповідності до ч. 6 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.
Суд вважає, що за змістом цієї норми продаж вживаних товарів на біржі заборонений у будь-якому випадку, крім продажу майна, що відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону. Ця норма не допускає об'єднання вживаних товарів у партію для їх продажу, виходячи із прямого змісту ст. 15 Закону.
Всіма учасниками процесу не заперечується той факт, що всі автомобілі, в тому числі і автомобіль Skoda Octavia Tour 1.8І, чорного кольору, 2006 року випуску, № двигуна AGU280102, № кузова TMBDL41U87B009335, на час продажу були вживаними.
Таким чином суд вважає, що продаж цього автомобіля через укладення біржового договору порушує вимоги чинного законодавства України.
У відповідності до ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а встановлення такої обставини є підставою для визнання договору недійсним.
Проте, як зазначалося вище, відповідачами була подана заява про застосування судом до позовних вимог строку позовної давності.
Водночас, позивачем було надано суду заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що оскільки лише з моменту внесення відомостей до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 19 серпня 2013 року про призначення арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича на посаду керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" виникла можливість переоформлення карток зразків підписів в установах банків та отримання виписок про рух коштів на поточних рахунках позивача за минулі роки, і саме з цього часу у арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича виникло право звертатись до різних органів із запитами від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".
Необхідність таких звернень була спричинена тим, що попередні керівники позивача не передавали арбітражному керуючому Юдицькому Олександру Вікторовичу бухгалтерські та інші документи, матеріальні та інші цінності, печатки та штампи товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".
12 вересня 2013 року арбітражний керуючий отримав банківські виписки, з яких дізнався про покупця та перелік проданих транспортних засобів.
21 червня 2013 року отримано вперше відповіді від ВРЕР ДАІ щодо транспортних засобів товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".
Крім того, позивач зазначав, що позов було подано з пропуском позовної давності лише на один місяць, якщо відрахувати позовну давність з моменту укладення оспорюваного договору (30 листопада 2010 року була укладена біржова угода, а 25 грудня 2013 року було подано позов).
Статтями 256-258, 260, 261, 263, 264 ЦК України визначено поняття позовної давності, її загальну і спеціальну тривалість, правила обчислення, початок перебігу, умови зупинення і переривання перебігу позовної давності. Відповідно ст. 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За приписом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
До правовідносин сторін у справі застосовуються положення про загальну позовну давність. Отже, встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності щодо визнання недійсною біржової угоди, укладеної 30 листопада 2010 року, сплив 30 листопада 2013 року.
Як зазначено вище, позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою 30 грудня 2013 року, тобто, приблизно через місяць після закінчення трирічного строку позовної давності.
Судом враховано, що стороною спірного договору є товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1", а не ліквідатор арбітражний керуючий Юдицький О.В., який виконує функції керівника товариства у зв'язку з розглядом справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлено спеціальних норм про позовну давність (у т.ч. для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника), як це, зокрема, зазначається в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року зі справи №5013/492/12.
Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 19 листопада 2014 року у справі №925/2/14 було скасовано рішення господарського суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року, що було прийнято за результатами розгляду справи в аналогічних правовідносинах за участі тих самих сторін.
При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про неповажність причин пропуску позивачем встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.
В п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказується, що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 жовтня 2011 року порушено провадження у справі №10/5026/2337/2011 про банкрутство позивача і ухвалою від 09 лютого 2013 року відсторонено від посади керівника боржника (позивача) з покладенням виконання обов'язків керівника боржника на розпорядника майна Юдицького О.В., який і звернувся від імені позивача (боржника) до суду з даним позовом.
З моменту призначення керівником боржника розпорядника майна Юдицького О.В. ним було вжито численних заходів з метою розшуку та відновлення первинної документації щодо діяльності боржника, яка не була передана останньому попереднім керівництвом. Зазначені обставини унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з метою захисту порушеного права. Більше того, у даному випадку пропуск строку позовної давності не є значним та складає один місяць.
Дані обставини свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, відповідно ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" задовольнити повністю та визнати недійсним договір - купівлі продажу від 30 листопада 2010 року.
Позивач вказував, що у зв'язку з не включенням до вартості товару суми ПДВ було порушено законодавство та заподіяно додаткові майнові збитки.
Водночас при цьому необхідно зазначити, що порушення підприємством податкового законодавства є підставою для донарахування контролюючим органом такому підприємству сум несплачених податків та застосування додаткових штрафних санкцій після проведення необхідних перевірок. Для захисту інтересів держави в такому випадку звертаються уповноважені контролюючі органи.
Відповідно до ст. 84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.
Звертаючись до суду позивач самостійно визначає особу до якої пред'являє свою вимогу, тобто визначає відповідача.
З урахуванням клопотання позивача від 06 жовтня 2014 року, судом 09 жовтня 2014 року було залучено до справи другим відповідачем Черкаську центральну товарну біржу.
Проте, товарна біржа не є стороною спірного договору купівлі-продажу, а є суб'єктом господарювання, що лише надавало послуги при укладанні біржової угоди.
За таких обставин позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до другого відповідача заявлено безпідставно.
З урахуванням викладеного, в задоволенні позову до Черкаської центральної товарної біржі слід відмовити.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд,-
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним правочин - біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №18984/4 від 30 листопада 2010 року, зареєстровану на Черкаській центральній товарній біржі, в результаті укладення якої відбулось відчуження автомобіля Skoda Octavia Tour 1.8І, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак СА2090АІ, № двигуна AGU280102, № кузова TMBDL41U87B009335, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг".
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг", вул. 30 років Перемоги, 22, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37180883 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", вул. Р. Люксембург, 153/2, кв. 35, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25658686 судовий збір в розмірі 1 147 грн. 00 коп.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
4. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до Черкаської центральної товарної біржі відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 23 грудня 2014 року.
Суддя А.В.Васянович