про припинення провадження у справі
"22" грудня 2014 р.Справа № 916/4252/14
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Ніколаєві П.В.
за участю представників сторін :
від прокурора: Малєєв О.М. посвідчення № 030467 від 24.11.2014р.;
від позивача (ОМР): Асташенкова О.І. за довіреністю № 156/исх-гс від 18.06.2014р.;
від позивача (Інспекція ДАБК в Одеській області): не з'явився;
від відповідача 1 (Державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменської Олени Андріївни): не з'явився;
від відповідача 2 (Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції): не з'явився;
від відповідача 3 (Виробничо-комерційної фірми "Лісс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю): Недяк А.В. за довіреністю б/н від 18.12.2014р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4252/14:
За позовом: Заступника прокурора Одеської області, в особі, якою є Одеська міська рада, в особі, якою є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області;
До відповідачів:
1. Державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменської Олени Андріївни;
2. Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції;
3. Виробничо-комерційної фірми "Лісс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;
про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомості та звільнення земельної ділянки, -
Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області до Державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменської Олени Андріївни, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції та Виробничо-комерційної фірми „Лісс" (у вигляді ТОВ) про визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомості та звільнити земельну ділянку у якому з урахуванням уточнень від 13.11.2014 р. просить:
- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про державну реєстрацію за ВКФ „ЛІСС" (у вигляді ТОВ) права власності на не житлове приміщення, розташоване в м. Одесі по вул. Гайдара, 33.
- зобов'язати ВКФ „ЛІСС" (у вигляді ТОВ) привести у придатний до використання стан земельну ділянку загальною площею 32,7 кв.м. шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого на ній нежитлового приміщення площею 32,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 33.
Представник реєстраційної служби в засіданні суду 10.12.2014 р. надав клопотання про припинення провадження у справі в частини скасування рішення державного реєстратора з тих підстав, що скасування рішень державного реєстратора відноситься до компетенції адміністративних судів. При цьому зазначає, що відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України „Про окремі питання застосування юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 р. № 8 спори щодо дій або бездіяльністі державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця з питань державної реєстрації підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник Виробничо-комерційної фірми „Лісс" (у вигляді ТОВ) з вимогами прокурора також незгоден, надав відзив на позов, за яким просить вимоги прокурора в частини скасування вказаного рішення державного реєстратора припинити у зв'язку з тим, що вимоги не підлягають вирішенню у господарських судах, так вони підвідомчі адміністративному суду. Інші вимоги прокурора просить залишити без розгляду.
22.12.2014 р. прокурором подане клопотання про продовження строку розгляду справи, яке господарським судом відхилено як безпідставне.
Розглянувши матеріали справи, подане клопотання, обговоривши подане клопотання, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як випливає із змісту позову прокурор просить :
- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про державну реєстрацію за ВКФ „ЛІСС" (у вигляді ТОВ) права власності на нежитлове приміщення,
- зобов'язати ВКФ „ЛІСС" ( у вигляді ТОВ) привести у придатний до використання стан земельну ділянку загальною площею 32,7 кв.м. шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого на ній нежитлового приміщення.
Таким чином, предметом спору у даній справі є дії державного реєстратора з питань реєстрації права власності відповідача на вказане приміщення і як слід цих дій зобов'язання відповідача - ВКФ „ЛІСС" (у вигляді ТОВ) привести у придатний до використання стан земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого на ній нежитлового приміщення.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Законів N 5037-VI ( 5037-17 ) від 04.07.2012, N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012р. ) - систему органів державної реєстрації прав становлять, зокрема, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до абз.2 ч.1 статті 9 вказаного Закону, державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.
Частиною 2 статті 30 цього ж Закону визначено, що дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
За частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) - компетенція адміністративних судів, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, із змісту ст. 17 КАС України випливає, що спірні правовідносини щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносяться до компетенції адміністративних судів.
За пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 р. № 8 - відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.
Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, дані вимоги прокурора не підлягають розгляду у господарських судах України, так як є компетенцією адміністративних судів.
Відтак, провадження у справі за цими вимогами слід припинити з підстав пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо вимог прокурора про зобов'язання привести у придатний до використання стан земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого на ній нежитлового приміщення, господарський суд зазначає наступне.
Вимоги прокурора про приведення у придатний до використання стан земельної ділянки шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого на ній нежитлового приміщення фактично пов'язані з первісними та випливають з них.
Таким чином, оскільки вказане рішення державного реєстратора є чинним та діючим, то мови про наявність спору щодо зобов'язання відповідача знести самочинну будівлю не йдеться.
Відповідно до частини 3 статті 58 господарського процесуального кодексу України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" - необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.
Керуючись п.п.1, 1-1 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України. господарський суд, -
Провадження у справі в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про державну реєстрацію за виробничо-комерційною фірмою „ЛІСС" (у вигляді ТОВ) права власності на нежитлове приміщення - припинити з підстав пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України
Провадження у справі в частині зобов'язання виробничо-комерційну фірму „ЛІСС" (у вигляді ТОВ) привести у придатний до використання стан земельну ділянку загальною площею 32,7 кв.м. шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого на ній нежитлового приміщення - припинити з підстав пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.І. Никифорчук