17 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а/489/328/14
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Спінчевська Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Запорожан Д.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м.Одеси від 10 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва за участю третьої особи Миколаївської обласної організації Всеукраїнського товариства політичних в'язнів та репресованих про зобов'язання вчинення певних дій ,
13 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва та просив зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з квітня 2014 року.
Постановою Ленінського районного суду м.Одеси від 10 листопада 2014 року позов був задоволений.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, у якої вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року справа призначена до слухання у порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва та отримує пенсію за віком з 28.08.1986 року та є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована згідно із ст..1 закону україни «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.1991 року, що підтверджується довідкою про реабілітацію від 22.09.1993 року.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанцій встановлено, що Пенсійний фонд не здійснював виплату позивачу підвищення до пенсії за віком у розмірі, визначеному п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Натомість, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва для здійснення розрахунку доплати до пенсії застосовувалась постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
Згідно п. 4 вказаної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, у той час, як п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу і є спеціальною правовою нормою, яка регулює спірні правовідносини.
Таким чином, суд 1-ої інстанції дійшов правильного висновку про пріоритетність закону над підзаконним нормативним актом Кабінету Міністрів України та застосування для вирішення спірних правовідносин Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Апеляційний суд вважає ,що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене судове рішення першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції.
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 6 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Одеси від 10 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя О.О.Кравець
пис/
Судді: С.Д.Домусчі
Д.В.Запорожан