Справа № 817/3835/14
18 грудня 2014 року 17год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Мосійчук А.П.,
відповідача: представник Старійчук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс"
до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування наказу , -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дігертранс» (далі - ТОВ «Дігертранс») звернулося до суду з позовом до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Гощанська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу №241 від 17.11.2014 року з моменту його прийняття.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову повідомив, що 17.11.2014 року відповідачем прийнято наказ №241 про проведення позапланової невиїзної перевірки, мотивуючи таке прийняття тим, що позивач не надав пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит від 08.09.2014 року щодо сплати податків в повному обсязі. Однак, стверджував, що у даному запиті податкового органу відсутні посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації та не зазначені (відсутні) підстави для надіслання запиту. Крім того, вказав, що в запиті про надання інформації відповідач вимагав надати інформацію за період з 01.01.2011 року (тобто за період більше, ніж 1095 днів) по 30.09.2014 року, а в наказі зазначено строки перевірки з 01.07.2013 року по 30.09.2014 року, а тому запит про надання інформації та наказ про проведення перевірки, на думку позивача, між собою не пов'язані. За наведених обставин, вважає, що запит про надання інформації був складений з порушенням законодавчо встановлених вимог, а тому у позивач звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. З таких підстав просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення на нього (а.с.15-16). В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податковим органом керівнику ТОВ «Дігертранс» направлено запити «Про надання інформації та її документального підтвердження» №504-17-15 від 08.09.2014 року та №321/17-15 від 28.05.2014 року, в яких просив надати копії документів на підставі ст.20 розділу І, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з наявною податковою інформацією. Стверджував, що в даних запитах зазначена чітка причина надсилання запиту із посиланням на звітність 1ДФ та картки особового рахунку, статті Податкового кодексу України, на підставі яких було надіслано запити позивачу. Також вказав, що у запитах зазначено, що у разі ненадання платником податків відповіді на обов'язкові письмові запити контролюючого органу згідно з пп.78.1.4, п78.1 ст.78 Податкового кодексу України податковому органу надано право на проведення позапланової виїзної перевірки такого платника. Наголосив, що позивачем не надіслано відповіді на запити із поясненнями і пакетом витребовуваних документів, у зв'язку з чим винесено оспорюваний наказ про проведення перевірки. З таких підстав просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позву слід відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 04.11.2008 року ТОВ «Дігертранс» зареєстроване Гощанською районною державною адміністрацією як юридична особа та з 05.11.2008 року перебуває на обліку в Гощанській ОДПІ за №6055.
Матеріали справи свідчать, що 08.09.2014 року податковим органом керівнику ТОВ «Дігертранс» направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження №504/17-15, а саме: про надання інформації про нараховану та виплачену заробітну плату, утриманий податок на доходи фізичних осіб та документальне підтвердження нарахованого і перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 року по 31.08.2014 року (а.с.45). Даний запит отриманий відповідачем 10.09.2014 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.46).
20.11.2014 року позивач надіслав податковій інспекції лист №445, у якому пояснив, що оскільки у запиті №504/17-15 від 08.09.2014 року не зазначені (відсутні) підстави для надіслання запиту, то ТОВ «Дігертранс» звільнене від обов'язку надавати відповідь на такий запит (а.с.17-18).
17.11.2014 року у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на запит №504/17-15 від 08.09.2014 року та на підставі ст.20 розділу І, ст.75, пп.78.1.1, п.78.1.4, п.78.1 ст.78, ст.82, гл.8, розділу ІІ Податкового кодексу України Гощанською ОДПІ винесено наказ №241 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Дігертранс» (а.с.4).
Надаючи правову оцінку оспорюваному наказу №241 від 17.11.2014 року, суд виходить з наступного.
В силу вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Пунктом 73.3 ст.73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб'єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації визначена Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року за №1245 (далі Порядок №1245), відповідно до п.10 якого у запиті зазначаються:
-посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;
-підстави для надіслання запиту;
-опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Відповідно до п.11 даного Порядку перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє:
-наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації;
-наявність інформації в системі органів державної податкової служби;
-відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку.
Зі змісту долученого до матеріалів справи запиту №504/17-15 від 08.09.2014 року вбачається, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, органом доходів і зборів виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, що, в свою чергу, слугувало підставою для надіслання даного запиту.
Так, податковим органом зазначено в запиті, що «по формі 1 ДФ за 1 квартал 2014 року, за 2 квартал 2014 року ТОВ «Дігертранс» відображено у звітності - податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку - 13 найманих працівників, яким нараховувалася помісячна середня заробітна плата та утриманий і перерахований податок на доходи з фізичних осіб за 1 квартал 2014 року в сумі 4759 грн. та за 2 квартал 2014 року - в сумі 5261,32 грн. Станом на 08.09.2014 року сплачено по картці особового рахунку податок на доходи з фізичних осіб в сумі 3701 грн. - недоплата становить 6319,58 грн.»
Також за результатами аналізу помісячної звітності по єдиному соціальному внеску встановлено, що заборгованість станом на 08.09.2014 року становить 9847,05 грн.».
Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 та 2 квартали 2014 року, витягами з облікових карток позивача по єдиному соціальному внеску та податку на доходи з фізичних осіб, звітністю позивача по єдиному внеску(а.с.21-44).
При цьому, у запиті №504/17-15 від 08.09.2014 року також наявне посилання податкового органу на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації, а саме: пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 та п.73.3, п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, та опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують: відповідач просить надати інформацію про нараховану та виплачену заробітну плату, утриманий податок на доходи фізичних осіб та документальне підтвердження нарахованого і перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 року по 31.08.2014 року: копії відомостей по нарахуванню заробітної плати, копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують факт виплати заробітної плати найманим працівникам; копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують факт перерахування податку на доходи фізичних осіб; копії підтверджуючих документів виходу працівників на роботу; копії трудових угод з найманими працівниками; копії наказів на прийняття та звільнення працівників.
На переконання суду, запит про надання інформації та її документального підтвердження №504/17-15 від 08.09.2014 року містить всі передбачені пунктом 10 Порядку №1245 реквізити, запит складено у відповідності з вимогами, викладеними в абзацах першому та другому пункту 73.3 ст.73 Податкового кодексу України, а тому будь-яких правових підстав вважати, що ТОВ «Дігертранс» звільнене від обов'язку надавати на нього відповідь, немає.
Судом встановлено, представником позивача не заперечувалося, що ТОВ «Дігертранс» не надало пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит Гощанської ОДПІ №504/17-15 від 08.09.2014 року протягом 10 робочих днів з дня його отримання.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, приймаючи наказ №241 від 17.11.2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, наказ №241 від 17.11.2014 року відповідає вказаним критеріям правомірності, необґрунтованим, таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому не підлягає скасуванню.
Одночасно, суд звертає увагу, що пунктом 81.1 ст.81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
В силу вимог ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Так, згідно з позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового чи іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення, проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Правова позиція аналогічного змісту викладена і в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 року у справі №К/800/32767/13 та від 20.11.2014 року №К/800/47840/14.
Судом встановлено, представниками сторін не заперечувалося, що в період з 21.11.2014 року по 27.11.2014 року посадовими особами відповідача на підставі оспорюваного наказу №241 від 17.11.2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дігертранс» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2013 року по 30.09.2014 року, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2013 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складено акт №534/1700/36233909 від 04.12.2014 року (а.с.51-63).
Таким чином, правовi наслiдки оспорюваного наказу про проведення перевірки №241 від 17.11.2014 року є вичерпаними, а отже, задоволення даного позову не може призвести до вiдновлення порушених прав платника податкiв, так як пiсля проведення перевiрки права платника податкiв порушують лише наслiдки її проведення.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування наказу №241 від 17.11.2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».
При зазначених обставинах, вимоги позивача необґрунтовані, безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.