Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
01 грудня 2014 року Справа № П/811/3941/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Нагібіної Г.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до приватного підприємства комерційної фірми "Житниця" про накладення арешту.
Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку приватного підприємства комерційної фірми "Житниця" для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 4080,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 4080,00 грн. З метою стягнення податкового боргу відповідачу було виставлено податкову вимогу, проте податковий борг залишився несплаченим.
Також, позивач зазначає, що згідно інформації відділу Держкомзему у м.Світловодськ, Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, УДАІ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області, Світловодського МБТІ, майна, на яке можна звернути стягнення за підприємством не зареєстровано. Вказані обставини стали приводом для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача.
Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив(а.с.42).
Абзацом другим частини 3 статті 167 КАС України встановлено, що судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.
Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження направлялась за адресою, зазначеною у реєстраційних даних, проте повернулась до суду із зазначенням причини повернення "за зазначеною адресою не проживає"(а.с.41). Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, проте у судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив.
За приписами частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився без повідомлення причин неприбуття, суд вирішив справу розглянути у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Абзацом першим пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Отже, законом передбачена можливість звернення органів доходів і зборів до адміністративного суду з позовами про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, для забезпечення податкового боргу фізичних та юридичних осіб.
Приватне підприємство комерційна фірма "Житниця" зареєстроване як юридична особа 17.10.2011 року виконавчим комітетом Світловодської міської ради, взято на облік як платник податків Світловодською ОДПІ 18.10.2011 року(а.с.6-9).
Стосовно податкового боргу відповідача судом встановлено наступне.
За результатами проведеної камеральної перевірки(а.с.24), відповідачу винесено податкове повідомлення-рішення №1815061500 від 28.01.2013 року, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 1020,00 грн. Вказане податкове повідомлення рішення направлялось відповідачу для узгодження за адресою, зазначеною у реєстраційних даних відповідача(а.с.22-23).
За результатами проведеної камеральної перевірки(а.с.27), відповідачу винесено податкове повідомлення-рішення №1715061500 від 18.01.2013 року, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 1020,00 грн. Вказане податкове повідомлення рішення направлялось відповідачу для узгодження за адресою, зазначеною у реєстраційних даних відповідача(а.с.25-26).
За результатами проведеної камеральної перевірки(а.с.30), відповідачу винесено податкове повідомлення-рішення №1615061500 від 05.03.2013 року, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 1020,00 грн. Вказане податкове повідомлення рішення направлялось відповідачу для узгодження за адресою, зазначеною у реєстраційних даних відповідача(а.с.28-29).
За результатами проведеної камеральної перевірки(а.с.32), відповідачу винесено податкове повідомлення-рішення №0000881600 від 30.07.2012 року, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 1020,00 грн. Вказане податкове повідомлення рішення отримано відповідачем особисто 30.07.2012 року згідно підпису(а.с.31).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Світловодською ОДПІ сформовано податкову вимогу форми "Ю" до приватного підприємства комерційної фірми "Житниця" за №101 від 10.08.2012 року на суму 1020,00 грн., яка відповідачу направлялась для узгодження за адресою зазначеною у реєстраційних даних(а.с.10-11).
У відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, що підтверджується інформацією УДАІ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 18.10.2012 року №311/2967(а.с.13), інформацією Державної інспекції сільського господарства №997 від 16.10.2012 року(а.с.14), інформацією Відділу Держкомзему у м.Світловодськ №532 від 05.10.2012 року, Світловодського комунального МБТІ №894 від 12.10.2012 року (а.с.17).
Згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
У відповідності до вимог пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
З наведених норм вбачається, що право звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти виникає у податкового органу в разі наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.
З наявних в справі матеріалів встановлено, що у відповідача є податковий борг та відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення такого боргу.
Згідно частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до п.10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 №22 (далі - Інструкція) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
Пунктом 10.3 вказаної Інструкції визначено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Відповідно до п.10.6 Інструкції вказує, що залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.
Суд зазначає, що під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до ст.59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем було вжито необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача для опису в податкову заставу, проте такого майна не виявлено.
Відповідачем доказів повної або часткової сплати податкового боргу, заперечень проти позову суду не надано.
Програма "Діловодство спеціалізованого суду" даних про оскарження відповідачем зазначеної податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення не містить.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна, за рахунок якого податковий борг може бути погашений, що згідно правової позиції, викладеної у постанові Вищого адміністративного суду України від 30.07.2014 року за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства побутового обслуговування населення "Рассвет" про накладення арешту на кошти, є підставою для задоволення позовних вимог.
Частиною четвертою статті 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 3, 35, 71, 94, 128, 160-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до приватного підприємства комерційної фірми "Житниця" про накладення арешту задовольнити повністю.
Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку приватного підприємства комерційної фірми "Житниця" для забезпечення податкового боргу в сумі 4080(чотири тисячі вісімдесят)гривень 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна