10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4095/14
Категорія: 11.2 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
при секретарі Голбан К.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_2 та представника прокуратури Афанасьєвої І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області про зобов'язання повернути кошти,-
11.07.2014р. ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Прокуратури Одеської області про зобов'язання повернути йому 851250 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що грошові кошти в сумі 851250 дол. США, що були вилучені 01.10.2012р. в ході проведення слідчим ОВС відділу розслідування корупційних злочинів прокуратури Одеської області Лодочниковим Д.О. обшуку приміщення службового гаражу, який знаходиться на території Південної митниці за адресою: АДРЕСА_1, належать йому на праві власності. Ці грошові кошти в ході порушеного за даним фактом кримінального провадження №42013170000000049 не були визнані слідчим речовими доказами, але в подальшому були передані на депозитний рахунок відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Одеської області і на момент його звернення до суду йому не повернуті.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Прокуратуру Одеської області повернути ОСОБА_3 838700 доларів США.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, заступник прокурора Одеської області 23.09.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що окружним судом, при винесенні оскаржуваної постанови було грубо порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. та закрити провадження по даній справі.
Позивач, в свою чергу, не зважаючи на часткове задоволення його позову та стягнення судом 1-ї інстанції суттєво меньшої (ніж заявлена) суми коштів, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. в апеляційному порядку не оскаржив.
Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
01.10.2012р. слідчим прокуратури Одеської області, спільно із співробітниками ДДСБЕЗ МВС України, в рамках кримінальної справи №105201200047 було проведено обшук приміщення службового гаражу №1 Південної митниці, в ході якого було вилучено грошові кошти в розмірі 851250 доларів США та 100 євро, які, в свою чергу, постановою слідчого від 23.10.2012р. були передані для зберігання на депозитний рахунок відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Одеської області.
За даним фактом 30.01.2013р. старшим слідчим 1-го СВ СУ прокуратури Одеської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013170000000049.
18.10.2013р. розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №42013170000000049 за ознаками ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України за фактом вилучення грошових коштів у розмірі 851250 доларів США.
24.03.2014р. постановою слідчого з ОВС 1-го СВ СУ прокуратури Одеської області вказаневище кримінальне провадження №42013170000000049 за фактом виявлення 01.10.2012р. під час обшуку на території Південної митниці грошових коштів у розмірі 851250 дол.США - закрито у зв'язку з відсутністю у діях співробітників Південної митниці складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Також, цією ж постановою в п.3 слідчим було вирішено і питання щодо перерахування вилучених коштів та р/рахунок Держказначейства України для звернення їх на користь держави.
17.04.2014р. позивач, в порядку КПК України, звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси із скаргою на бездіяльність слідчого та прокурора, в якій просив суд зобов'язати прокуратуру Одеської області повернути належні йому грошові кошти, вилучені під час обшуку 01.10.2012р. на території Південної митниці в приміщенні службового гаражу.
Однак, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.04.2014р. (у справі №522/7545/14-к) вказану вище скаргу позивача було залишено без розгляду та повернуто в зв'язку із пропуском встановленого КПК України строку на її подачу.
Не дочекавшись добровільного повернення відповідачем належних йому коштів позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та фактично частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також з належності саме позивачу вилучених в ході обшуку коштів.
Однак, разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими та не заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Як слідує з положень ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції визначається як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Компетенцію ж адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено ст.17 КАС України. Зокрема, згідно п.1 ч.1 цієї статті, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Разом з тим, у відповідності до вимог ч.2 ст.21 КАС України, позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом лише у разі якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та позовної заяви від 11.07.2014р., позивач - фізична особа ОСОБА_3, не будучи співробітником митниці, посилаючись на противорічиві покази свідка ОСОБА_5 (водія начальника Південної митниці), фактично просить суд зобов'язати прокуратуру Одеської області повернути йому вилучені (в рамках кримінальної справи) 01.10.2012р. в ході обшуку приміщення службового гаражу Південної митниці (т.б. не у нього особисто) належні йому кошти в досить великій сумі в іноземній валюті, належність та походження яких, в свою чергу, по кримінальній справі встановлено не було, в зв'язку із чим, прокуратурою прийнято рішення про передачу їх в дохід Держави (т.б. до державного бюджету).
Таким чином, між сторонами по справі фактично існує спір про право власності (т.б. належність) на вилучені грошові кошти, а тому, відповідно, дані спірні правовідносини, на думку апеляційного суду, ніяким чином не відносяться до публічно-правових, у зв'язку з чим, взагалі не могли і не можуть бути розглянуті за правилами КАС України.
Як видно зі змісту приписів п.5 ч.1 та ч.2 ст.81 КПК України (в редакції 1960р.), питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: 5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч.3 ст.330 КПК України, при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в ст.81 цього Кодексу. При цьому, речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би останній і не пред'явив цивільного позову. Якщо ж виникне спір про право власності на зазначені речі, то він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні положення містяться і в ч.12 ст.100 діючого КПК України, з якої, в свою чергу, вбачається, що спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.
Отже, за таких обставин та приймаючи до уваги, що інших позовних вимог щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності прокуратури позивач ні усно, ні письмово не заявляв, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 про повернення вилучених в ході обшуку коштів в сумі 851250 дол. США не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства і, відповідно до положень КПК України (як чинного на цей час, так і діючого на час вилучення коштів) та ч.2 ст.21 КАС України, повинні розглядатися виключно в порядку цивільного судочинства, тобто за правилами ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.ст.155,157 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі - якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, судова колегія, відповідно до ст.203 КАС України, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокуратури, скасувати постанову суду 1-ї інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Керуючись ст.ст.195,196,198,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - скасувати та провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Одеської області про зобов'язання повернути кошти - закрити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з цими позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко