Справа: № 825/2602/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
17 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Старової Н.Е.,
суддів: Файдюка В.В, Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання дій УМВС України в Чернігівській області щодо відмови у видачі довідки відповідно до п.6 Порядку №35 від 30.05.1986 року на виконання наказів МВС СРСР від 11.05.1986 року №0130, від 26.05.1986 року №149, від 27.05.1986 року №0152 неправомірними, та зобов'язання вчинити такі дії.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Справа розглянута у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.2).
Під час проходження служби в органах МВС СРСР позивач перебував у відрядженні по виконанню спеціальних завдань в зоні Чорнобильської АЕС з 03.05.1986 року по 18.05.1986 року.
03.06.2013 року позивач звернувся до УМВС України в Чернігівській області з запитом про видачу йому довідки відповідно до п.6 Порядку №35 від 30.05.1986 року.
Листом від 27.06.2013 року йому було відмовлено у наданні довідки в зв'язку з її відсутністю у архіві відповідача.
Відповідно п.6 Порядку виконання наказів МВС СРСР від 11.05.1986 року №0130, від 26.05.1986 року №149, від 27.05.1986 року №0152, затвердженого вказівкою МВС СРСР від 30.05.1986 року №35с, особам начальницького, рядового складу, робочих та службовців МВС повинні бути видані довідки про розміри виплати грошового утримання по підвищеним окладам, кратності до зон небезпеки, премій та ін.
Як вказує позивач, після його повернення з відрядження, така довідка йому видана не була. Проте, відповідач вірно вказує на те, що така довідка і не повинна була видаватись позивачу, оскільки він повернувся з відрядження 18.05.1986 року, а вказаний Порядок був прийнятий вказівкою №35с лише 30.05.1986 року. Посилання у даній вказівці МВС про зворотню дію в часі - відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно архівної довідки від 19.07.2013 року №835ст наказом МВС СРСР від 26.05.1988 року №0107 визнані такими, що втратили силу пункти 2, 3, 6, 7, 11, 12, 15 Порядку виконання наказів МВС СРСР від 11.05.1986 року №0130, від 26.05.1986 року №0149, від 27.05.1986 року №0152, затвердженого вказівкою МВС СРСР від 30.05.1986 року №35с, тобто з 26.05.1988 року втратив чинність пункт, яким передбачено видачу довідки, з метою отримання якої позивач звернувся до відповідача у 2013 році.
Відповідно суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області ніяким нормативним актом не покладено обов'язок по видачі даної довідки. Крім того, беручи до уваги те, що відповідач такої довідки не мав і в архіві вона відсутня, то відмова у її видачі ОСОБА_3 є правомірною, та не суперечить Конституції та законам України.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до суперечливих доводів апелянта стосовно зникнення зазначеної довідки, оскільки позивач сам зазначав, що вона йому не видавалась, також не відповідають обставинам справи посилання позивача на порушення положень Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідач інформацією про таку довідку не володів, та не був розпорядником такої. Інші посилання в апеляційній скарзі не відповідають обставинам справи, а норми законодавства помилково тлумачаться позивачем на власний розсуд.
Дослідивши матеріали справи, та встановивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач як суб'єкт владних повноважень на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України, належним чином довів та обгрунтував провомірність своїх дій.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 02.06.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.