18.12.2014 року Справа № 904/2935/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.
при секретарі: Ситниковій М.Ю.
Представники сторін:
позивача - Тищенко Т.А., довіреність № 161/1001 від 12.05.14;
відповідача - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року по справі № 904/2935/13
за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю «СИНТИЗ», м.Синельникове Дніпропетровської області
про стягнення 300 679,48 грн.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року у справі № 904/2935/13 (суддя Соловйова А.Є.) за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «СИНТИЗ», м.Синельникове Дніпропетровської області про стягнення 300 679,48 грн. в задоволенні позову було відмовлено (а.с.176-181).
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, але господарським судом за заявою відповідача було застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.256, 257, 258, 525, 526, 610 ЦК України, ст.ст.26, 27 Закону України «Про електроенергетику», ст.35 ГПК України.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач по справі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарським судом було неправомірно застосовано до спірних відносин ч.2 ст.258 ЦК України, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо спеціальних строків позовної давності, оскільки в постанові Вищого господарського суду України по справі № 21/5005/3509/2012, пов'язаної з даною, чітко визначено, що нарахування позивача є оперативно-господарською санкцією, тому, на думку скаржника, до спірних відносин належить застосовувати ст.257 ЦК України, ст.235 Господарського кодексу України;
- також господарським судом були неправомірно застосовані строки позовної давності, передбачені Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності в даних відносинах необхідно обраховувати з останнього дня для оплати рахунку за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у березні 2012 року, яким є 10.04.2012р.; позивач з позовом звернувся 10.04.2013р., тобто, в межах строків позовної давності;
- крім того, скаржник зазначає, що господарський суд не звернув увагу на той факт, що відповідач в заяві послався на сплив строку позовної давності для адміністративно-господарської санкції, яка не була до нього застосована;
- скаржник зауважує, що в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» також не ототожнюються поняття штрафні санкції та оперативно-господарські санкції; не визначений для обох видів санкцій скорочений строк позовної давності.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, також зазначив, що споживання електроенергії понад договірну величину відповідно до ст.ст.26, 27 Закону України «Про електроенергетику» є господарсько-правовою санкцією, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а ст. 258 ЦК України та за даним видом відповідальності строк позовної давності становить один рік; оскільки позивач з позовом звернувся 10.04.2013 року, а борг за перевищення договірної величини споживання електроенергії просив стягнути за березень 2012 року, то позивачем був пропущений строк позовної давності.
17.12.2014р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких відповідач зазначив, що згідно з матеріалами справи рахунок № 131/3/07/3 від 02.04.2012р. на оплату згідно з умовами п.2.2 додатку № 3 до договору № 131/3/07 від 27.06.2008р. повинен отримуватись відповідачем самостійно у позивача, останній вчинив в рахунку відмітку про те, що його було отримано 02.04.2012р. та в рахунку визначив строк оплати - 09.04.2012р., з позовом до суду позивач звернувся 10.04.2013р., тобто з пропуском річного строку позовної давності; надання поштового повідомлення про вручення листа 03.04.2012р. не є таким доказом, оскільки не є поштовим описом вкладення у рекомендований лист.
Враховуючи факт належного сповіщення сторін про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача, оскільки останнього було належним чином сповіщено про час та місце судового засідання (а.с.206, 212).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальною компанією «Дніпрообленерго» м.Дніпропетровськ (ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» - в зв'язку з перейменуванням («постачальник» за договором, позивач по справі, скаржник)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СИНТИЗ» ("споживач" за договором, відповідач по справі) був укладений договір № 131/3/07, відповідно до предмету якого "постачальник" продає електричну енергію «споживачу» для забезпечення потреб електроустановок «споживача» з приєднаною потужністю 20 000 (КВА), величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а «споживач» оплачує «постачальнику» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору; точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками «Акт розмежування балансів належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» між «постачальником» та «споживачем», та «Загальна схема електропостачання», які є невід»ємною частиною даного договору або інша межа обумовлена окремим додатком до договору (розділ 1 договору (а.с.10-18)).
Підпунктами 2.2.2 п.2.2, 2.3.2. п.2.3 р.2 договору сторони домовились, що «постачальник» зобов'язаний постачати «споживачу» електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору за додатком «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам», а «споживач» зобов'язаний оплачувати «постачальнику» вартість електричної енергії згідно з умовами додатку «Порядок розрахунків» та додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Підпунктами 3.1.3-3.1.4 п.3.1, п.п.3.2.1 п.3.2 розділу 3 договору сторони погодили, що «постачальник» має право визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, величини споживання електричної енергії та потужності; вимагати відшкодування збитків, завданих «постачальнику» внаслідок порушення «споживачем» умов цього договору та чинного законодавства; а «споживач» має право звернутись не пізніше, ніж за п»ять робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду за зміною (коригуванням) договірної величини споживання електричної енергії цього періоду у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору та додатку «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 розділу 4 договору сторони передбачили відповідальність «споживача» за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору у виді сплаті «постачальнику» двократної вартості різниці фактично спожитих та договірних величин.
Пунктами 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 р.5 договору сторони узгодили, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік «споживач» не пізніше 1 жовтня поточного року надає «постачальнику» відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формою додатку «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам»; договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для «споживача» на години максимального навантаження енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт*год і більше (за підсумком минулого року), виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності, і доводяться «постачальником» до відома «споживача» письмовим повідомленням не пізніше, ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду; звернення «споживача» щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності протягом поточного розрахункового періоду розглядаються «постачальником» протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення; споживання електричної енергії понад договірну величину визначається «постачальником» під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі даних, підтверджених сторонами в акті про використану електричну енергію.
Пунктом 9.8 р.9 договору та підпунктом 9.8.1 п.9.8 р.9 договору сторони погодили, що договір діє з моменту підписання і укладається на строк до 31.12.2008р.; договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Оскільки доказів про те, що будь-якою стороною було заявлено про припинення його дії у відповідності до п.9.8 р.9 договору, то договір вважався продовженим, зокрема, і на 2012 рік.
11.02.2011р. між сторонами була підписана додаткова угода № 1, якою був змінений номер договору № 131/03/07 від 27.056.2008р., укладеного між сторонами, на № 91-Ц, решта договору залишилась без змін (а.с.24-25).
03.10.2011р. сторонами був підписаний додаток № 1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», відповідно до якого визначена помісячно кількість електроенергії, яка поставляється «споживачу» (відповідачу) на 2012 рік, зокрема, на лютий 2012 року в кількості 800 тис. кВт*год, на березень 2012 року в кількості 1 000 000 кВт*год (а.с.22-23).
12.05.2011р. до вищезазначеного договору сторонами був підписаний додаток № 3 «Порядок розрахунків», згідно з п.2 та підпунктами 2.1, 2.2 п.2 якого «споживач» здійснює повну оплату вартості обсягу використання електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати; попередня оплата здійснюється до 24 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатками до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» або «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам»; остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманого у «постачальника» рахунка протягом п'яти операційних днів з дня отримання рахунку (а.с.19-21). Отже, сторони регламентували в договорі, що рахунки на оплату сум за перевищення величин споживання та потужності здійснюються на підставі самостійно отриманого у позивача відповідачем рахунку протягом 5 операційних днів, як зазначено.
Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких інших змін в встановленому законом порядку до договору № 91-Ц від 27.06.2008р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
31.01.2012р. відповідач отримав від позивача рахунок № 131/3/07/3пр. від 24.02.2012р. на оплату авансового платежу за активну електроенергію за березень 2012 року в сумі 837720 грн. з зазначенням дати оплати цього рахунку «24.02.2012р.» (а.с.29), який не був оплачений відповідачем.
29.02.2012р. відповідач отримав від позивача рахунок № 131/3/07/4пр. від 24.03.2012р. на оплату авансового платежу за активну електроенергію за квітень 2012 року в сумі 871440 грн. з зазначенням дати оплати цього рахунку « 26.03.2012р.» (а.с.30), який також не був оплачений відповідачем.
Також 29.02.2012р. відповідач отримав від позивача рахунок № 131/3/07/2 від 29.02.2012р. на оплату перевищення договірної величини споживання електричної енергії за лютий 2012 року в сумі 53 445,31 грн. (а.с.27) з датою сплати рахунку - 07.03.2012р., який відповідачем був оплачений 23.05.2012р. за платіжним дорученням № 2808 (а.с.28).
29.02.2012р. листом № 425/330 відповідач звернувся до позивача з проханням скорегувати договірну величину електроспоживання на березень 2012 року з 1 млн. кВт*год до 50000 кВт*год (а.с.31), на яке була надана згода позивача листом № 401/330 від 29.02.2012р. (а.с.32) та узгоджена договірна величина споживання електроенергії на березень 2012 року до 50000 кВт*год.
12.03.2012р. листом № 502/330 відповідач вдруге звернувся до позивача з проханням скорегувати договірну величину електроспоживання з 50 000 кВт*год до 350000 кВт*год (а.с.33). Листом-відповіддю № 646/330 від 15.03.2012р. позивач повідомив ТОВ «СИНТИЗ», що останнє не розрахувалось за перевищення договірної величини споживання електроенергії за лютий 2012 року, тому обумовлена сторонами величина споживання електроенергії на березень 2012 року залишиться на рівні 50 000 кВт*год, а корегування відбудеться відповідно до вимог закону в разі погашення заборгованості (а.с.34).
14.03.2012р. листом № 533/330 відповідач втретє звернувся до позивача з проханням скорегувати договірну величину електроспоживання з 350 000 кВт*год до 480000 кВт*год (а.с.36). Листом-відповіддю № 752/330 від 21.03.2012р. позивач знов зазначив про несплачену заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії за лютий 2012 року в сумі 53 445,31 грн., тому обумовлена сторонами величина споживання електроенергії на березень 2012 року залишиться на рівні 50 000 кВт*год, а корегування відбудеться відповідно до вимог закону в разі погашення заборгованості (а.с.37).
23.03.2012р. листом № 599/330 відповідач вчетверте звернувся до позивача з проханням скорегувати договірну величину електроспоживання з 480 000 кВт*год до 910000 кВт*год (а.с.38). Листом-відповіддю № 840/330 від 30.03.2012р. позивач знов зазначив про існуючу заборгованість відповідача за лютий 2012 року, договірну величину споживання електроенергії на березень 2012 року залишив на рівні 50 000 кВт*год (а.с.39).
02.04.2012р. між сторонами був підписаний акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень 2012 року, згідно якого відповідач фактично спожив 893 847 кВт*год електроенергії (а.с.41).
З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2012р. відповідачу було оформлено повідомлення № 97 про понаднормове споживання 844 045 кВт*год електроенергії та рахунок № 131/3/07/3 від 31.03.2012р. на оплату зазначеного нарахування в сумі 735534,58 грн., з терміном сплати до 09.04.2012р. (а.с.42-44). Позивач посилається на те, що вищевказаний рахунок та повідомлення бути надіслані відповідачу 03.04.2014р., що на його думку підтверджується поштовим повідомленням (а.с.42).
В зв'язку з несплатою зазначеного вище рахунку № 131/3/07/3 позивач звернувся до господарського суду з позовом 10.04.2013р. (а.с.2), що підтверджується відмітками у верхньому правому куті позовної заяви про прийняття позову, поданого до канцелярії нарочно.
15.05.2013р. ухвалою господарського суду провадження у цій справі було зупинено до розгляду Дніпропетровський апеляційним господарським судом апеляційної скарги по справі № 21/5005/3509/2012, пов'язаної з даною (а.с.125-126).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014р. по справі № 21/5005/3509/2012 за позовом ТОВ «СИНТИЗ» до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» про скасування санкцій, застосованих на підставі ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» на суму 1 560 208,64 грн. в задоволенні позову було відмовлено (а.с.133-138).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. по справі № 21/5005/3509/2012 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014р. по цій справі було скасовано частково, позов було задоволено частково; в редакції ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. (в порядку ст.ст.89, 99 ГПК України) було частково задоволено позовні вимоги, зокрема, було скасовано санкції за перевищення договірної величини споживання електроенергії за березень 2012 року в сумі 312 266 грн. (а.с.151-156).
Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р. по справі № 21/5005/3509/2012 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. по цій справі було залишено без змін, а касаційну скаргу ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» - залишено без задоволення (а.с.159-162).
Отже, правова оцінка обставинам нарахування позивачем відповідачу сум за понаднормове споживання електроенергії у березні 2012 року, за яке було оформлено рахунок № 131/3/07/3 від 31.03.2012р. була надана в вищевказаних постановах судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, правомірність та обґрунтованість нарахування за перевищення договірних величин споживання електроенергії у березні 2012 року встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р. по справі № 21/5005/3509/2012.
05.09.2014р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (а.с.139).
Одночасно, 05.09.2014р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив господарський суд зменшити позовні вимоги на суму 312 266,00 грн., оскільки в задоволенні зазначеної суми нарахувань було відмовлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. по справі № 21/5005/3509/2012, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р., та остаточно просив стягнути з відповідача 300 679,48 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії у березні 2012 року (а.с.144-162). Зазначену заяву було прийнято господарським судом до розгляду.
10.09.2014р. ухвалою господарського суду провадження у справі № 904/2935/13 було поновлено, розгляд справи призначений на 06.10.2014р. (а.с.165-166).
06.10.2014р. відповідачем до господарського суду було подано клопотання про застосування до спірних відносин спливу строку позовної давності (а.с.171). Також таку заяву було зроблено відповідачем і у відзиві на позов (а.с.169-170, який було подано до господарського суду 26.09.2014р.
Щодо правової оцінки обставинам спливу строку позовної давності, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 261 ЦК України (частинами 1, 5) регламентовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Тобто, згідно з умовами договору, укладеного між сторонами, зокрема, п.2.2 додатку № 3 до договору, рахунок № 131/3/07/3 від 31.03.2012р. (а.с.44) повинен бути отриманий самостійно відповідачем, що і було зроблено згідно відміток на безпосередньо самому рахунку працівником позивача: «дата отримання: 02 квітня 2012 року» з визначенням дати оплати рахунку - 09.04.2012р. Саме на зазначені обставини і посилався відповідач в додатку до відзиву на апеляційну скаргу. Отже, з матеріалів справи вбачається, що рахунок № 131/3/07/3 від 31.03.2012р. було отримано відповідачем 02.04.2012р., а не 03.04.2012р.
У відповідності до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 ст.223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Оскільки звернення позивача з позовом відбулось 10.04.2013р. (середу), що підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду на першому аркуші позовної заяви, будь-яких клопотань про відновлення строків позовної давності матеріали справи не містить, строк позовної давності сплив 09.04.2013р., то господарським судом обґрунтовано відмовлено в позові в зв'язку зі спливом строків позовної давності.
Враховуючи приписи частин 6, 7 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. № 575/97-ВР (в ред. ЗУ від 01.07.2014р. № 1556-VІІ) колегія суддів вважає, що зазначена норма регламентує, що спірна сума штрафних санкцій є видом господарсько-правової відповідальності «споживача» перед «енергопостачальником», тобто, до цих вимог повинен застосовуватись річний строк позовної давності. Щодо правової природи даного виду відповідальності, то ці висновки повністю кореспондуються з висновками Вищого господарського суду України по цій категорії справ (постанови від 19.10.2006р. по справі № 12/1013, від 21.10.2010р. по справі № 33/28-10, від 19.08.2013р. по справі № 905/999/13-г). Крім цього, посилання скаржника на те. що спірна сума санкцій є оперативно-господарськими спростовується самим змістом ст.236 Господарського кодексу України, а також тим, що розмір та вид такої відповідальності регламентовано Законом України "Про електроенергетику".
Посилання скаржника на те, що рахунок № 131/3/07/3 від 31.03.2012р. було надіслано на адресу відповідача саме рекомендованим листом 03.04.2012р. не приймаються з урахуванням наступних обставин: по-перше, умовами договору, який є обов'язковим для обох сторін, передбачене отримання таких рахунків безпосередньо відповідачем, про що позивачем зроблено на рахунку відповідні відмітки про отримання та встановлено строки оплати; по-друге, зазначений лист не направлявся з описом вкладення в цінний лист, а дописки позивача на самому поштовому повідомленні, не передбачені нормативними актами Мінзв'язку України, які ніяким чином не засвідчені поштовим відділенням, не доводять саме факт надсилання рахунку № 131/3/07/3 від 31.03.2012р. з супровідним листом від 02.04.2012р. № б/н/330, тоді як позивач зазначив у поштовому повідомленні, що надіслано лист б/н від 02.04.2012р.
Враховуючи викладене, правові підстави зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, остаточний висновок, викладений в резолютивній частині рішення господарського суду по цій справі відповідає матеріалам, обставинам справи, вимогам закону.
Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року у справі № 904/2935/13 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» м.Дніпропетровськ - залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.12.2014р.
Головуючий суддя О.М. Виноградник
Суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Лисенко