Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" грудня 2014 р.Справа № 922/4222/14
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Жельне С.Ч.
судді: Аюпова Р.М. , Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промпостачсервіс", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про треті особі стягнення коштів в сумі 16 375,96 грн. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський".
за участю представників:
від позивача - Фоменко Н.Ю. (дов.№ 09/10 від 21.09.2014 року);
від відповідача - ОСОБА_4 (дов.б/н від 21.11.2014 року);
від третьої особи - не з'явився.
У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промпостачсервіс" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача суму вартості пошкодженого майна в розмірі 14 523,60 грн., штрафні санкції в розмірі 1 452,36 грн., вартість послуг щодо повернення пошкодженого майна розмірі 400 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором про надання транспортних послуг № 14п026 від 15.07.2014 року щодо збереження цілісності товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому за засіданні на 21.10.2014 року об 11:30 год.
Цією ж ухвалою до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача судом залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський".
Ухвалою суду від 21.10.2014 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, розгляд справи було відкладено на 13.11.2014 року об 11:30 год.
11 листопада 2014 року відповідач надав до суду додаткові письмові пояснення по справі, а також витребувані ухвалою від 26.09.2014 року документи, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 13.11.2014 року, у зв'язку із неявкою в призначене судове засідання представників відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладався до 25.11.2014 року о 14:20 год.
На підставі ухвали суду від 25.11.2014 року та Розпорядження заступника голови господарського суду Харківської області від 25.11.2014 року № 1419 призначено колегіальний розгляд справи № 922/4222/14 у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., судді Лаврова Л.С. та Аюпова Р.М.
У судовому засіданні 25.11.2014 року оголошувалась перерва до 09.12.2014 року до 12:30 год.
В судовому засіданні 09.12.2014 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 09.12.2014 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав їх необґрунтованості та неправомірності.
Третя особа, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 09.12.2014 року свого представника не направила.
Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
З огляду на викладене, суд розглядає справу за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Так, 30.12.2013 року між ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" (Покупець) та ТОВ фірма "Промпостачсервіс" (Постачальник) був укладений Договір поставки товару № 1715.
За умовами вказаного Договору, ТОВ фірма "Промпостачсервіс", як Постачальник, взяло на себе зобов'язання передати у власність ТОВ "Соколівський" товар - етикетувально-пакувальну продукцію.
З метою належного виконання покладених на підприємство обв'язків з передачі товару Покупцю, 15.07.2014 року між ТОВ фірма "Промпостачсервіс" (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Перевізник) був укладений Договір про надання транспортних послуг № 14П026 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. цього Договору, Перевізник зобов'язався здійснювати перевезення вантажу автомобільним транспортом до пунктів призначення та передавати його вантажоодержувачу, а Замовник - здійснювати оплату за надані послуги в порядку та на умовах визначених цим договором.
Згідно п.1.2. Договору, найменування. характеристика, об'єм вантажу, пункти його відправлення та призначення та ін., обумовлюються сторонами в Заявках та в товарно - транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Так, на підставі погодженої між сторонами Заявки № П-1/14 від 15.07.2014 року відповідачем було отримано товар - папір жиронепронекний "Pergo-Star" загальною вартістю 53 505,43 грн. Супровідним документом на вантаж Замовником було визначено видаткову накладну № П-07/269 від 15.07.2014 року.
Відповідно до умов спірного перевезення відповідач зобов'язався у строк до 16.07.2014 року доставити та передати вказаний товар ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" за адресою: Кіровоградська область, с. Соколівське.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2014 року товар був доставлений до місця призначення, отриманий та розвантажений працівниками вантажоодержувача.
Разом з тим, при розвантаженні товару було виявлено пошкодження цілісності 35 упаковок пергаменту загальною масою 350 кг., про що сторонами було складено відповідний Акт за № 116 від 16.07.2014 року (а.с.20).
У зв'язку з вищевикладеним, 21.07.2014 року ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" було повернуто в адрес ТОВ "Промпостачсервіс" пошкоджений товар в кількості 350 кг. загальною вартістю 14 523,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної № 46 від 17.07.2014 року (а.с. 21).
Згідно доводів позивача, під час здійснення спірного перевезення, відповідачем були грубо порушені покладені на нього зобов'язання щодо збереження цілісності товару, чим Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Промпостачсервіс" було завдано матеріальних збитків у вигляді вартості пошкодженої продукції на суму 14 523,60 грн.
Крім того, у відповідності до п. 4.3. Договору, позивачем було нараховано перевізнику штраф в розмірі 10 % від вартості пошкодженого товару в сумі 1 452,36 грн., а також включено до складу понесених збитків суму витрат з оплати послуг по доставці повернутої підприємству пошкодженої продукції в розмірі 400 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за Вих.№ 07/28 від 31.07.2014 року із вимогою відшкодувати понесені підприємством збитки. Між тим, остання була залишена відповідачем без задоволення.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються втрати, понесені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Відповідно до статті 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначаються, зокрема, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (надалі - Правила).
Положеннями пункту 15.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (надалі - Правила), визначено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.
Відповідно до пункту 15.2 Правил перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач мають засвідчити в акті такі обставини:
а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;
б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;
в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;
г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Згідно пункту 15.3 Правил, записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
У відповідності до пункту 15.6 Правил, для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).
Між тим, надана позивачем товарно-транспортна накладна № 00000096 від 15.07.2014 не містить запису про пошкодження вантажу та про складення сторонами відповідного акту, що є порушенням Правил в частині встановлених вимог до складання актів.
Також, суд зазначає, що за приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, тобто збитки є наслідком порушення зобов'язання боржником.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб та вина боржника.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Із правового аналізу вищезазначеної норми закону випливає, що обов'язковою підставою для відшкодування збитків є, зокрема, їх реальна наявність, тобто "реальна шкода".
При цьому, відповідно ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Так, із наявного в матеріалах справи Акту невідповідності № 116 від 16.07.2014 року вбачається, що при розвантаженні товару було виявлено порушення цілісності упаковок, в якому перевозилась продукція. В той же час, даний Акт жодним чином не відображає характеру та ступінь пошкодження самого товару. Позивачем не було представлено до суду жодних належних доказів на підтвердження того, що спірний товар не придатний для використання за цільовим призначенням, та на підставі чого відшкодуванню підлягає його повна вартість.
Так само позивачем не було надано доказів й того, що дана продукція не була використана ним в своїй господарській діяльності, що в свою чергу ставить під сумнів наявність реального понесення ТОВ фірма "Промпостачсервіс" збитків взагалі, або відповідність їх дійсного розміру заявленій до стягнення сумі грошових коштів.
Також, суд зазначає, що залишається недоведеною та не підтвердженою матеріалами справи й наявність вини відповідача в пошкодженні продукції, з огляду на те, що умовами Договору про надання транспортних послуг № 14П026 сторони передбачили, що розміщення, кріплення вантажу при завантаженні покладається саме на Замовника. При цьому, таке розміщення вантажу повинно виключати його переміщення у вантажному відділі, пошкодження або забруднення.
Поряд із цим, суд зазначає, що відповідна експертиза, право проведення якої передбачено пунктом 13.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, та яка покликана на встановлення та з'ясування обставин зіпсування вантажу, визначення причин та суми на яку зменшилась його вартість, сторонами не ініціювалась.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, як необґрунтовані та такі, що не підтверджені матеріалами справи.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати по даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 15.12.2014 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне Р.М. Аюпова Л.С. Лаврова
справа № 922/4222/14