09 грудня 2014 року Справа № 915/1637/14
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С. (прізвище змінено у зв'язку з реєстрацією шлюбу та на підставі наказу заступника голови господарського суду Миколаївської області від 01.12.2014р. №189-а)
при секретарі судового засідання: Воробйовій В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» (61051, м. Харків, вул. Клочківська, 368, код ЄДРПОУ 25611992)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (54000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
про: стягнення 10000 грн., -
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10000 грн. безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування позову позивач зазначає про помилкове перерахування ним на розрахунковий рахунок відповідача 10000 грн., відсутність між сторонами будь-яких господарських угод, не надання відповідачем позивачу будь-яких послуг, а отже на думку позивача відсутність правових підстав для набуття відповідачем перерахованих позивачем коштів.
30.10.2014р. за вх.№19925/14 та 03.12.2014р. за вх.№22214/14 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, а також клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, яке у судовому засіданні 09.12.2014р. судом задоволено.
Позивач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернулись до суду з відповідними відмітками пошти «за закінченням строку зберігання». При цьому відповідні ухвали суду направлялись відповідачу за його юридичною адресою - адресою його реєстрації.
Водночас слід враховувати, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. При цьому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Така ж правова позиція викладена і у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році».
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
За таких обставин господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін в порядку ст. 75 ГПК України - за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Згідно з платіжним дорученням №5081 від 04.09.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» (позивач) перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) грошові кошти у сумі 10000 грн. з призначенням платежу: «Сплата за трансп.обслуг. зг.Дог.-Заявки №118/1 від 03.09.14р. У сумі 8333.33 грн., ПДВ - 20% 1666.67 грн.».
Наданий на вимогу суду договір-заявка №118/1 від 03.09.2014р., на який міститься посилання у призначенні платежу, стосується іншого підприємства - ТОВ «Минеральные удобрения ТК».
Як зазначає позивач, у нього були відсутні будь-які договірні або зобов'язальні відносини з відповідачем, відповідач не надавав йому будь-яких послуг, а вказаний переказ грошових коштів відбувся в результаті помилки.
Листом від 08.09.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів у термін до 15.09.2014р., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Відповідачем зараховані на його рахунок кошти повернуті не були, що стало підставою для звернення ТОВ «Промметсплав» до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За п.4 глави 2 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006р. №320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006р. за №1035/12909, міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Пунктом 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.
Відповідно до п.6 Указу Президента України від 16.03.1995р. №277/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Згідно з п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
Пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Вимогами ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом встановлено, що позивачем згідно з платіжним дорученням №5081 від 04.09.2014р. було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 10000 грн., однак будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем не існувало.
Відповідачем зараховані кошти повернуто не було, доводів позивача не спростовано, доказів протилежного, в т.ч. доказів наявності між сторонами договірних або зобов'язальних відносин/надання відповідачем позивачу будь-яких послуг станом на день винесення рішення - до суду не надано.
Наданий на вимогу суду договір-заявка №118/1 від 03.09.2014р., на який міститься посилання у призначенні платежу, стосується іншого підприємства - ТОВ «Минеральные удобрения ТК».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено положення ст. 1212 ЦК України, п.6 Указу Президента України від 16.03.1995р. №277/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України».
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивачем було помилково без достатньої правової підстави перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн., а відповідачем грошові кошти у сумі 10000 грн. повернуті позивачу не були, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 10000 грн.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (54000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» (61051, м. Харків, вул. Клочківська, 368, код ЄДРПОУ 25611992) 10000 (десять тисяч) грн. безпідставно отриманих коштів та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.
Повне рішення складено 15 грудня 2014 року.
Суддя Ю.С. Бездоля