"15" грудня 2014 р.Справа № 916/4174/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вектор";
до відповідача: Державного підприємства Одеська залізниця в особі Служби приміських пасажирських перевезень;
про стягнення 1 009 338,25 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Чесноков І.Є. - довіреність від 01.12.2014 року;
від відповідача: Шевченко Т.Ю. - довіреність від 20.10.2014 року.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вектор" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства Одеська залізниця в особі Служби приміських пасажирських перевезень, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 936 423,36 грн., пеню у сумі 53 273,85 грн., інфляційні нарахування у сумі 12 907,55 грн., 3 % річних у сумі 6 733,49 грн., а також витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № ОД/НРП-14-71НЮ від 24.02.2014 року в частині сплати послуг охорони.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2014 року було порушено провадження у справі № 916/4174/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 12.11.2014 року.
Ухвалою суду від 12.11.2014 року, з огляду на клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також нез'явлення в судове засідання представника позивача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, розгляд справи було відкладено на 03.12.2014 року.
У судовому засіданні 03.12.2014 року представник відповідача надав суду докази сплати суми основного боргу у розмірі 936423,36 грн., а також просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені, з огляду на скрутне фінансове становище відповідача.
У зв'язку із неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, а також необхідністю витребування нових доказів, судом було оголошено перерву до 15.12.2014 року.
У судовому засіданні 15.12.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в повному обсязі, щодо стягнення основного боргу зауважив про відсутність предмету спору в цій частині, з огляду на його сплату відповідачем.
Представник відповідача, не заперечуючи проти факту порушення строків розрахунку та погоджуючись із розрахунками 3% річних, пені та інфляції, просив зменшити розмір штрафних санкцій та у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положенням ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вектор" та Державним підприємством Одеська залізниця в особі Служби приміських пасажирських перевезень було укладено договір № ОД/НРП-14-71НЮ від 24.02.2014 року (а.с.12-19), відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) надає послуги з охорони територій та об'єктів структурних підрозділів служби приміських пасажирських перевезень Одеської залізниці, згідно додатку № 1 на таких об'єктах: м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга 6, Моторвагонне депо «Одеса-Застава І»; Кіровоградська обл., м. Знам'янка, вул. Калініна, 1, Ранжирний парк «Знам'янська-Пасажирська»; Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Вокзальна 4, Моторвагонне депо «Христинівка»; Черкаська обл., м. Сміла, вул. Орешкова 65, Оборотне моторвагонне депо ім. Т. Шевченко; м. Миколаїв, вул. Привокзальна площа 1, Оборотне моторвагонне депо Миколаїв.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили загальну вартість по наданню послуг у сумі 2 671 813,44 грн. з ПДВ.
Вартість послуг визначається щомісяця на підставі акту виконаних робіт, що підписується наприкінці відпрацьованого місяця Замовником і Виконавцем відповідно до кількості відповідальних кількостей чоловіко - годин охоронних послуг і договірною ціною за 1 чол/год. послуг (п.3.2 договору).
Згідно п. 3.3 договору, розрахунок за надані послуги з охорони об'єктів структурних підрозділів служби приміських пасажирських перевезень здійснюються протягом 42 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт за фактично відпрацьовані години, які від імені Замовника підписують начальники моторвагонних депо служби приміських пасажирських перевезень, на балансі яких знаходяться об'єкти охорони.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав послуги з охорони, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (а.с.22-41).
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати послуг не виконав, у зв'язку із чим у нього станом на день подання позову виникла заборгованість у розмірі 936 423,36 грн.
Натомість, Державне підприємство Одеська залізниця в особі Служби приміських пасажирських перевезень розрахувалось за надані позивачем послуги охорони лише після його звернення до суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2170 від 25.11.2014 року, № 1988 від 23.10.2014 року; № 5945 від 23.10.2014 року (а.с.62-64).
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у випадку, зокрема, відсутності предмету спору.
Враховуючи, що основну заборгованість Державне підприємство Одеська залізниця в особі Служби приміських пасажирських перевезень у сумі 936 423,36 грн. сплатило в повному обсязі, провадження у справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 53 273,85 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.
Пунктом 8.1 договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної (не повної) оплати послуг по договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла за період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення).
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок суми пені (а.с.8-11), дійшов висновку про правильність її нарахування.
Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися. Приймаючи до уваги викладене, а також з огляду на сплату відповідачем заборгованості, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені до 25 000,00 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 12 907,55 грн. та 3 % річних у сумі 6 733,49 грн., суд вказує наступне.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних нарахувань (а.с.8-11), в межах наведеного позивачем періоду, з яким також погодився відповідач, вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.3 Постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» від 21.02.2013 року № 7 (зі змінами та доповненнями), витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Одеська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) в особі Служби приміських пасажирських перевезень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вектор" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37, код ЄДРПОУ 37616546) пеню у сумі 25 000 /двадцять п'ять тисяч/ грн. 00 коп.; 12 907 /дванадцять тисяч дев'ятсот сім/грн.55 коп. інфляційних нарахувань; 6 733/шість тисяч сімсот тридцять три/грн. 49 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 20 186/двадцять тисяч сто вісімдесят шість/ грн.77 коп.
3. В частині вимог про стягнення заборгованості у сумі 936 423,36 грн. провадження у справі припинити.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22 грудня 2014 р.
Суддя Ю.М. Щавинська