Кіровоградської області
18 грудня 2014 рокуСправа № 912/3704/14
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у засіданні суду матеріали справи № 912/3704/14
за позовом: Спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
до відповідача: Редакції газети "Світловодськ вечірній"
про стягнення 12 519,25 грн,
представники учасників судового процесу:
від позивача - Петров А.О., довіреність № 117 від 11.11.14 ;
від відповідача - Куцевич В.В., довіреність № б/н від 18.11.14.
Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (надалі - СП ТОВ "Світловодськпобут") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 10677 від 21.10.2014р. про стягнення з редакції газети "Світловодськ вечірній" пені за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії в сумі 8 781,89 грн., інфляційних втрат в сумі 2 487,67 грн. та 3% річних в сумі 1 249,69 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії відповідно до договорів про постачання теплової енергії № 461 від 01.10.2001р., від 01.03.2013р., від 28.01.2014р.
Відповідач у відзиві від 04.11.2014 року на позовну заяву № 10677 від 21.10.2014р. та заяві від 01.12.2014р. вимоги позивача не визнав, просив відхилити вимоги позивача у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне.
Підставою для задоволення позовних вимог позивач вважає договори № 461 від 01.10.2011р., № 461 від 01.03.2013р., № 461 від 28.01.2014р. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. № 1875-1У (далі - Закон № 1875-1У) правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних умовах.
Відповідно до Перехідних положень Закону № 1875-1У усі договори до 01.01.2006 р. повинні бути приведені до вимог цього Закону, якщо ця вимога не буде виконана договори втрачають чинність. Таким чином, зазначає позивач, договір № 461 від 01.20.2001р., на який посилається позивач, не був переоформлений, а тому втратив чинність по Закону, що не потребує визнання його не чинним у судовому порядку.
Договори на теплопостачання від 01.03.2013р., від 28.01.2014р. відповідач вважає неукладеними, оскільки у вказаних договорах відсутні ряд істотних умов договору, передбачених нормами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема відсутні:
- складові тарифу;
- порядок перерахунку розміру плати за ЖКП в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі;
- порядок контролю та звіту сторін;
- порядок вимірювання обсягів та визначення якості послуг;
- порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації відновлення (ремонту);
- умови доступу до приміщень для усунення неполадок, огляду мереж, зняття показань приладів обліку;
- порядок здійснення ремонту;
- строк дії договору;
- умови зміни, пролонгації, припинення дії договору.
Вказане свідчить, на думку відповідача, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, взаємні права та обов'язки, а також грошові зобов'язання.
Щодо нарахованого боргу, то відповідач з ним не погоджується не тільки з підстав відсутності домовленостей, оформлених договором, але й застосуванням тарифу. Позивач посилається на те, що тариф було затверджено рішенням виконкому, що не відповідає дійсності, оскільки у дійсності тариф затверджено рішенням Національної комісії, а рішенням виконкому погоджено. Затвердження тарифів на теплопостачання національною комісією суперечить ст. 5 Закону № 1875-1У, згідно якої комісія не затверджує тарифи для підприємств, що здійснюють комбіноване виробництво теплової та електричної енергії, та затверджує тарифи для підприємств, що здійснюють комбіноване виробництво теплової та електричної енергії.
09.12.2014 року позивач подав заяву від 08.12.2014 року про виправлення помилки, у якій зазначив, що СП ТОВ "СВітловодськпобут" по тексту позовної заяви (арк.2, абзац 9) помилково зазначило номер договору № 360, коли необхідно договір № 461.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав повністю, представник відповідача не визнав повністю.
У судовому засіданні оголошувались перерви відповідно 20.11.2014 року до 9 год. 30 хв. 09.12.2014 року та до 14 год. 10 хв. 18.12.2014 року, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
01.10.2001 року між СП ТОВ "Світловодськпобут" (надалі - ТП) та редакцією газети "Світловодськ вечірній" (надалі - споживач) було підписано договір за № 461 про постачання теплової енергії (далі - договір № 461), відповідно до умов якого теплопостачальне підприємство (ТП) зобов'язалося постачати споживачу теплову енергію з метою гарячого водопостачання та опалення будівлі, яка знаходяться за адресою: вул. Леніна,14 у місті Світловодську, до кордону розподілу, а споживач в свою чергу зобов'язався оплачувати використану теплову енергію.
Відповідно до п. 2.2. договору № 461 терміном забезпечення тепловою енергією з метою опалення є опалювальний період, початок та кінець якого обумовлюються рішенням Світловодської міської ради народних депутатів виконавчого комітету.
Споживач зобов'язався щомісячно протягом опалювального періоду сплачувати ТП за опалення та гаряче водопостачання згідно затверджених Світловодським міськвиконкомом тарифів на 2001 рік (п. 3.1. договору № 461).
Розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунків, які надаються споживачу ТП. Термін перерахування і внесення платежів не пізніше ніж 20 число наступного за розрахунковим місяцем (п. 3.3. договору № 461).
Відповідно до пункту 7.1. договір № 461 вступає в силу з моменту його підписання і на протязі 1 року . Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про бажання внести в нього зміни або доповнення він продовжується на той самий термін та на тих самих умовах.
Договір укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено печатками.
В подальшому сторонами були підписані договори про постачання теплової енергії ідентичні за змістом, за виключенням площі опалюваного приміщення. Так, до матеріалів справи позивачем подано копії договорів № 461 від 01.03.2013 року та № 461 від 28.01.2014 року (арк. справи 9 -12) на постачання теплової енергії.
Згідно з позовною заявою № 10677 від 21.10.2014р. СП ТОВ "Світловодськпобут" пред'явлено вимогу про стягнення з редакції газети "Світловодськ вечірній" пені за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії за період з 21.11.2013 року по 20.09.2014 року в сумі 8 781,89 грн., інфляційних втрат за період з 01.08. 2011р. по 01.08.2014 року в сумі 2 487,67 грн. та 3% річних в сумі 1 249,69 грн. за період з 01.08. 2011р. по 01.08.2014 року, які нараховані на заборгованість, що сформувалась станом на 01.09.2014р. (за період з 01.10.2010р. по 01.09.2014р).
Позов мотивовано посиланням на норми ст. 525, 530, 610, 611, 629, ЦК України , ст. 191, ч. 1 ст. 230, ч. 3 ст. 232 ГК України та неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії відповідно до договорів про постачання теплової енергії № 461 від 01.10.2001р., від 01.03.2013р., від 28.01.2014р.
Як зазначає позивач, у відповідності до умов договорів про постачання теплової енергії № 461 від 01.10.2001р., від 01.03.2013р., від 28.01.2014р., в період за який нарахована заборгованість, а саме з 01.10.2010р. по 01.09.2014р., здійснювалось постачання теплової енергії відповідачу на загальну суму 23 717,67 грн. Кількість теплової енергії вираховувалась відповідно до показників теплового лічильника, вартість за встановленими тарифами. Оплату вартості теплопостачання за вищевказаний період відповідач здійснював несвоєчасно.
29 вересня 2014 року редакцією газети "Світловодськ вечірній" здійснено остаточне погашення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 15 717,67 грн, що сформувалась (за розрахунком позивача) на 01.09.2014 року (за період з 01.10.2010 року по 01.09.2014 року).
Факт перерахування відповідачем коштів в сумі 15 717,67 грн. підтверджено виписками з банківського рахунку відповідача та представниками сторін у судовому засіданні.
Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення норм ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Правовідносини між сторонами також регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі-Закон № 1875-1У від 24.06.2004р.) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Вказаний Закон № 1875-1У від 24.06.2004р. належить до нормативного акта спеціальної дії який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-1У від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Цивільний кодекс України у ст.ст. 3,6,203,626,627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору, свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визначення договору укладеним зазначені у ст.ст. 642-643 ЦК України. Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6,627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принципи свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-1У від 24.06.2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 20,21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-1У від 24.06.2004р. передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова № 529).
З аналізу змісту ч.3 ст. 6, ч.1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону № 1875-1У від 24.06.2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таку правову позицію висловив Верховний суд України у своїй постанові по справ № 6-110 цс 12.
Господарський суд погоджується з доводами відповідача, що договір № 461 від 01.10.2001 року втратив свою чинність, з огляду на наступне.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1875-1У від 24.06.2004 року, договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.
Позивач не подав господарському суду доказів приведення договору № 461 від 01.10.2001 року у відповідність до норм Закону № 1875-1У від 24.06.2004 року, постанови КМУ № 529 від 20.05.2009р., отже вказаний договір втратив чинність відповідно до прямої вказівки Закону, а тому не породив для сторін у спірний період ніяких прав та обов'язків.
Господарський суд також погоджується з доводами відповідача, що договори № 461 від 01.03.2013 року та № 461 від 28.01.2014 року є неукладеними між сторонами, оскільки у вказаних договорах відсутні ряд істотних умов договору, передбачених нормами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зокрема відсутні умови, які передбачені:
- пунктом 3( щодо складових тарифу);
- пунктом 5 (щодо порядку перерахунку розміру плати за ЖКП в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі);
- пунктом 7( щодо порядку контролю та звіту сторін);
- пунктом 8 (щодо вимірювання обсягів та визначення якості послуг);
- пунктом 10 (щодо порядку обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації відновлення (ремонту);
- пунктом 11 (умови доступу до приміщень для усунення неполадок, огляду мереж, зняття показань приладів обліку);
- пунктом 12 (порядок здійснення ремонту);
- пунктом 16 (щодо строку дії договору, оскільки у копії наданій до суду строк взагалі не зазначено);
- пунктом 17 (умови зміни, пролонгації, припинення дії договору).
Неукладені договори не породжують для сторін жодних прав та обов'язків.
Отже, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, взаємні права та обов'язки, які випливають з цих договорів, а також грошові зобов'язання.
Враховуючи, що норми статей 549, 625 Цивільного кодексу України , норми ст. 1 Закону України від 20.05.1999 № 686-XIV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" ставлять в залежність нарахування та стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції виключно за невиконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача заявлені неправомірно, а тому не підлягають задоволенню .
Посилання відповідача на невідповідність порядку затвердження та погодження тарифу господарським судом не приймається до уваги та не обговорюється, з огляду на те, що порядок його затвердження та погодження не є предметом розгляду даного спору. Сторонами не подано до матеріалів справи доказів визнання рішень органів, які затверджували та погоджували тариф недійсними у судовому порядку. Крім того, господарський суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві, а тому не вбачав підстав для дослідження питання щодо правомірності застосування тарифу при розрахунку заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
У судовому засіданні 18.12.2014 господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 23.12.2014.
Суддя Т. В. Макаренко