10 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Нагорняка В.А., Олійник А.С.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен», ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус Магдалинівського районного нотаріального округу ОСОБА_9, Магдалинівське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області, Дмухайлівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2012 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року,
У грудні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з указаним позовом, із урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог просили визнати недійсним договір купівлі-продажу 764/1000 частин корпусу № 2 свиновідгодівельного комплексу, укладений 24 грудня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» (далі - ТОВ «Агро-Овен») та ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за № 2243, та повернути сторони у попередній стан; стягнути з ТОВ «Агро-Овен» на їх користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 020 726 грн 08 коп. та моральну шкоду - 175 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 грудня 2005 року між представником частини співвласників корпусу 1 - ОСОБА_8 та ТОВ «Агро-Овен» укладено договір купівлі-продажу корпусу АДРЕСА_1, співвласниками якого є також вони.
Відповідно до актів розподілу майна їх частки корпусу № 2 визначено не в частках, а в грошових коштах.
Договору про визначення розміру часток у вказаному нерухомому майні між співвласниками не укладено, проте оскільки вони залишаються його співвласниками, то у разі відчуження такого майна необхідно отримати їх згоду.
Про продаж частини спірного майна їх не було повідомлено, що призвело до порушення їх майнових прав.
Протиправне використання відповідачем належного їм нерухомого майна з 24 грудня 2005 року призвело до завдання збитків, а також моральної шкоди.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Поновлено строк позовної давності. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 764/1000 частини корпусу № 2 свиновідгодівельного комплексу від 24 грудня 2005 року, укладений між ТОВ «Агро-Овен» та ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за № 2243, повернуто сторони у попередній стан. Стягнуто з ТОВ «Агро-Овен» на користь ОСОБА_5 149 317 грн 63 коп. матеріальних збитків, на користь ОСОБА_7 -144 651 грн 45 коп. матеріальних збитків, на користь ОСОБА_4 - 17 887 грн матеріальних збитків, на користь ОСОБА_3 - 382 626 грн 43 коп. матеріальних збитків, на користь Ступінової В.Т. - 83 213 грн 48 коп. матеріальних збитків. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 просять скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 24 грудня 2005 року між ОСОБА_8, яка діяла на підставі доручення від імені 105 осіб, та ТОВ «Агро-Овен» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 764/1000 часток свиновідгодівельного корпусу АДРЕСА_1.
Позивачі є співвласниками спірного нерухомого майна, а саме: ОСОБА_5 належить 1271 грн 40 коп. від загальної його вартості, ОСОБА_7 - 1236 грн 58 коп., ОСОБА_3 - 1160 грн 45 коп., ОСОБА_4 - 147 грн 45 коп., ОСОБА_6 - 721 грн 34 коп.
Ухвалюючи рішення про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна та повертаючи його сторони у попередній стан, суд першої інстанції виходив із того, що під час його укладення порушено права позивачів, які є співвласниками нерухомого майна. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування ТОВ «Агро Овен» на користь кожного з позивачів збитків, які полягають в упущеній вигоді від використання частини свиновідгодівельного корпусу. Збитками позивачів є бажання використовувати належні їм частки у нерухомому майні з метою отримання прибутку (вирощування та реалізація свиней).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що визнавши недійсним договір купівлі-продажу, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки інших 104 співвласників, яких не було залучено до участі в розгляді справи. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачі не надали належних та допустимих доказів про те, що вони мали намір використовувати належні їм частки у свиновідгодівельному корпусі з часу його відчуження ТОВ «Агро-Овен» та останнє порушує їх право щодо розпорядження та користування майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновок апеляційного суду про відмову в позові з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із протоколом № 2 від 20 червня 2005 року загальних зборів власників частки майнового паю, який знаходиться в маточнику № 1 (свинарник №2) та свинарнику №4 було вирішено продати маточник №1, який знаходиться у співвласності власників майнових паїв, а також надати доручення ОСОБА_8 від власників майнових паїв (а.с. 55-57 Т1).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 серпня 2005 року співвласники корпусу №2 свиновідгодівельного комплексу є співвласниками 951/1000 частки (а.с. 25 Т.2). Відповідно до списку співвласниками є ОСОБА_7, частка якої становить 5/1000, ОСОБА_5 - 5/1000, ОСОБА_4 - 1/1000, ОСОБА_3 - 5/1000, ОСОБА_6 - 3/1000 (а.с. 26-29 Т.2).
2 листопада 2005 року співвласники свинарника уповноважили ОСОБА_8 продати за ціну та на умовах на її розсуд належний їм на праві приватної власності корпус АДРЕСА_1, зокрема отримати належні їм від продажу гроші (а.с. 24-26 Т1). Це доручення підписане позивачем ОСОБА_7 Інші позивачі його не підписували.
Згідно із договором купівлі-продажу від 24 грудня 2005 року продано 764/1000 часток корпусу АДРЕСА_1. Цей договір підписано, крім інших співвласників, позивачем ОСОБА_7 Інші позивачі договір не підписували. Згідно умов договору сторони підтвердили факт повного розрахунку за продане майно (а.с. 86-88 Т.2).
Таким чином, з урахуванням підстав позову позивачі не довели порушення їх права власності оспорюваним договором купівлі-продажу.
Висновки апеляційного суду про відмову в позові відповідають положенням матеріального та процесуального права і встановленим обставинам справи.
Касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підлягає відхиленню, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області - залишенню без змін відповідно до ст. 337 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: В.А. Нагорняк
А.С. Олійник
Т.О. Писана
Г.В. Юровська