іменем україни
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О. П.,
суддів: Амеліна В. І., Остапчука Д. О.,
Дербенцевої Т. П., Савченко В. О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2014 року,
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору від 25 жовтня 2007 року № 5757587, звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача 7 745,22 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 42,57 доларів США відсотків за користування кредитом, 315,82 доларів США пені, 345,39 доларів США штрафу за порушення відповідачем обов'язків, передбачених п. п. 4.3.2-4.3.6 договору, 15 тис. грн штрафу за порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2014 року, позов задоволено частково.
Стягнуто достроково з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» 7 745,22 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 42,57 доларів США відсотків за користування кредитом та 100 доларів США пені.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ПАТ «ПУМБ», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення у частині відмови в задоволенні позову просить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором з урахуванням процентів, пені та штрафу. Зменшуючи розмір пені та штрафу до 100 доларів США, суд, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, виходив із того, що відповідач затрачає значні зусилля та кошти для лікування внука, який є дитиною-інвалідом (ДЦП), та допомагає іншим членам сім'ї.
Судові рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування ним ніким не оскаржуються, тому на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються.
У той же час, у частині вирішення позову про стягнення пені та штрафів повністю з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 25 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 5757587, згідно з умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 34 539 доларів США, а відповідач зобов'язався використати його за цільовим призначенням - на купівлю автомобіля марки «Mitsubishi Outlander 2.4», 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, повернути його у строк до 25 жовтня 2014 року та сплатити проценти за його користування у розмірі 11,50 % річних.
Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.
Згідно з п. 5.4 кредитного договору за кожний випадок порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договору страхування, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 10 % від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування.
Відповідно до п. 5.5 кредитного договору за кожний випадок порушення відповідачем обов'язків, передбачених п. п. 4.3.2-4.3.6, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 1 % від суми одержаного кредиту. У зв'язку з невиконанням п. 4.4.3 кредитного договору відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 1 % від суми одержаного кредиту.
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Обґрунтовуючи позов, ПАТ «ПУМБ» посилалось на те, що ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 13 березня 2014 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 745,22 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 42,57 доларів США, пеня за порушення строків виконання зобов'язань за договором в сумі 315,82 доларів США, сума штрафів за порушення відповідачем зобов'язань, передбачених п. п. 4.3.2-4.3.6 кредитного договору, у розмірі 345,39 доларів США та сума штрафів за порушення відповідачем зобов'язань щодо поновлення дії договорів страхування 15 тис. грн, яку позивач просив стягнути на свою користь.
За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов᾽язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторі у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.
Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонам домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.
Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов'язання.
Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Так, із доданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що розмір пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором, яка була розрахована відповідно до п. 5.2 кредитного договору, становить 315,82 доларів США, сума штрафів за порушення відповідачем зобов'язань, передбачених п. п. 4.3.2-4.3.6 кредитного договору, становить 345,39 доларів США, а сума штрафів за порушення відповідачем зобов'язань щодо поновлення дії договорів страхування - 15 тис. грн (а. с. 8-9).
У той же час, встановивши, що сума основного боргу складає 7 745,22 доларів США, суди на порушення приписів ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України не звернули уваги на те, що сума пені та штрафів не перевищує заборгованість за основним зобов'язанням, належної оцінки цій обставині не дали та врахували лише ту обставину, що відповідач затрачає значні зусилля та кошти для лікування внука, який є дитиною-інвалідом (ДЦП), та допомагає іншим членам сім'ї.
Проте у матеріалах справи з цього приводу відсутні будь-які докази.
Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивача пеню в іноземній валюті, суди не звернули уваги на наступне.
За змістом ст. ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року
№ 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Виходячи із того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то з огляду на зазначене пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні.
Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. 10 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення спору про стягнення пені та штрафів не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України у цій частині підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2014 року в частині вирішення спору про стягнення пені та штрафів скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О. П. Касьян
Судді: В. І. Амелін
Т. П. Дербенцева
Д. О. Остапчук
В. О. Савченко