Ухвала
іменем україни
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів:Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,Писаної Т.О.,Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2014 року,
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона перебувала з ОСОБА_7 у шлюбі з 24 грудня 1999 року по 03 грудня 2012 року. У шлюбі мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час шлюбу ними за спільні кошти було набуте рухоме і нерухоме майно, а саме: у 2007 році − транспортний засіб Nissan X−Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, який зареєстрований на ОСОБА_7; у 2012 році − капітальний гараж № НОМЕР_2, розташований у гаражному кооперативі «Амур-2» по вул. Дементьєва, м. Дніпропетровськ, загальною площею 65,8 кв. м, в тому числі гараж площею 33,3 кв. м, підвал площею 32,5 кв. м, згідно з договором купівлі-продажу гаража від 07 березня 2012 року, де набувачем зазначений ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, що також підтверджено витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 11087686. Згідно з довідкою від 27 листопада 2013 року ринкова вартість спірного автомобіля − 125 890 грн. Згідно зі звітом про оцінку вартості капітального гаража № НОМЕР_2 вартість гаража складає 128 569 грн.
З урахуванням наведеного та у зв'язку із тим, що спірні гараж та автомобіль є неподільним майном, вважає, що необхідно виділити кожному з них по окремому об'єкту спільної сумісної власності, та просила виділити їй гараж вартістю 128 569 грн, що на 1 339 грн 50 коп. більше Ѕ частини спільного сумісного майна подружжя, оскільки з нею проживає їх малолітній син, тому вважає, що її частка може бути збільшена. Крім того, просила стягнути з відповідача витрати, понесені нею на правову допомогу.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на капітальний гараж № НОМЕР_2 загальною площею 65,8 кв. м, в тому числі гараж площею 33,3 кв. м, підвал площею 32,5 кв. м. ОСОБА_7. виділено у власність автомобіль Nissan X−Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2014 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_6 ідеальну частку у праві спільної сумісної власності подружжя у розмірі Ѕ частини автомобіля Nissan X−Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, та в розмірі Ѕ частини капітального гаража № НОМЕР_2 загальною площею 65,8 кв. м, в тому числі гараж площею 33,3 кв. м, підвал площею 32,5 кв. м.
Визнано за ОСОБА_7 ідеальну частку у праві спільної сумісної власності подружжя у розмірі Ѕ частини автомобіля Nissan X−Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, та в розмірі Ѕ частини капітального гаража № НОМЕР_2 загальною площею 65,8 кв. м, в тому числі гараж площею 33,3 кв. м, підвал площею 32,5 кв. м.
Визнано право власності за ОСОБА_6 на Ѕ частини капітального гаража № НОМЕР_2 загальною площею 65,8 кв. м, в тому числі гараж площею 33,3 кв. м, підвал площею 32,5 кв. м.
У решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свої доводи порушенням судом матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідно до ст. ст. 60, 71 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального закону.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак висновок суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону з наступних підстав.
Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 грудня 1999 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а. с. 7).
Відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано (а. с. 8).
Під час шлюбу сторони придбали у 2007 році транспортний засіб Nissan X−Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, який зареєстрований на ОСОБА_7, у 2012 році − відповідно до договору-купівлі-продажу від 07 березня 2012 року капітальний гараж № НОМЕР_2, розташований у гаражному кооперативі «Амур-2» по вул. Дементьєва, м. Дніпропетровськ, загальною площею 65,8 кв. м, в тому числі гараж площею 33,3 кв. м, підвал площею 32,5 кв. м, згідно з договором купівлі-продажу гаража від 07 березня 2012 року
Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірний автомобіль 25 лютого 2013 року було знято з обліку за заявою власника від 25 лютого 2013 року № 13745813 для реалізації (а. с. 47, 67).
Згідно з п. 4.3 договору купівлі-продажу спірного гаража від 07 березня 2012 року зазначений договір підлягає державній реєстрації і також вказано, що необхідно здійснити державну реєстрацію права власності (а. с. 31).
Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. ст. 212−214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, доводів ОСОБА_7 належним чином не перевірив, не з'ясував, чи набув відповідач у встановленому законом порядку право власності на спірний гараж, та не звернув уваги на те, що спірний транспортний засіб 25 лютого 2013 року було знято з обліку за заявою власника від 25 лютого 2013 року № 13745813 для реалізації.
Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлені фактичні обставини справи, не перевірені докази та не надано цим доказам правової оцінки, рішення підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 частково задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2014 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: А.В. Маляренко В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська