16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1522/27408/13
Категорія: 5.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Погрібний С.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.
- Семенюка Г.В.,
при секретарі - Курмановій І.І.,
за участі: представник апелянта - Данілов А.І. (за довіреністю),
представник апелянта - Башкіров В.О. (за довіреністю),
представник апелянта - Радзевіл А.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль-Красная» на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи: Приватного підприємства «М.Т.Н.», про визнання протиправним та скасування рішення про скасування державної реєстрації юридичної особи,-
ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 0489 від 28 січня 2004 року про скасування державної реєстрації Приватного підприємства «М.Т.Н.».
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2012 року вказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 0498 від 28 січня 2004 року про скасування державної реєстрації Приватного підприємства «М.Т.Н.» (код ЄДРПОУ 25052475).
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подали апеляційні скарги, в яких останні просять скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, наголошуючи, зокрема, на порушені судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення. Також, апелянтами наголошено, що вказане рішення впливає на їх права та обов'язки, оскільки на його підставі ПП «М.Т.Н.» було пред'явлено позов про визнавання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, про витребування з чужого незаконного володіння майна, що, зокрема, перебувало у власності ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та безпосереднім продавцем якого виступав - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». На підтвердження зазначених обставин апелянтами до суду надано копію іпотечного договору від 23.08.2011 року, копію довіреності від 02.08.2012 року № 253/12-Н, копію уточненої та доповненої позовної заяви ПП «М.Т.Н.», про визнання, в тому числі, і вказаного договору іпотеки недійсним по справі № 522/13509/13-ц, копію ухвали про залучення до участі у вказаній справі в якості третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Також, 20.10.2014 року ТОВ «Брістоль-Красная» була подана заява про приєднання до вказаних апеляційних скарг ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в якій останній просив задовольнити зазначені апеляційні скарги та скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено - ПП «М.Т.Н.».
В судовому засіданні представники ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Брістоль-Красная» вимоги апеляційних скарг підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.240-241 т.1).
Представник третьої особи ПП «М.Т.Н.» в судове засідання, також, не прибув, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.259 т.1).
Позивач в судові засідання не прибув неодноразово, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою, вказаною ним в заявленому адміністративному позові та яка відповідає його місцю проживання, зареєстрованому в установленому законом порядку, що підтверджується відповідною довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області (а.с.237 т.1), а також відомостям зазначеним в ЄДРПОУ (а.с.1-3 т.2). Проте, направлена на вказану адресу позивача судова кореспонденція, в тому числі, повістки про виклик до суду, повернуті на адресу суду з відміткою відповідальної особи відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.190-211, 243-248 т.1).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 33 КАС України судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
Крім того, ч. 4 ст. 33 КАС України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Також, згідно ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зазначені положення ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України, колегія суддів вважає, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.
17.11.2014 року та 15.12.2014 року гр. ОСОБА_7, який зазначає, що виступає представником позивача у даній справі, були заявлені клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи у зв'язку з його хворобою (а.с.233 т.1, а.с.11 т.2), проте під час апеляційного розгляду справи, а так само до поданих клопотань, зазначеною особою не було представлено документів, що свідчать, що зазначена особа наділена повноваженнями представляти інтереси позивача у даній справі.
Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представників апелянтів, ухвалила слухати справу за відсутністю інших учасників процесу, сповіщених належним чином про час і місце апеляційного розгляду.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 09.01.1998 року Одеським обласним управлінням статистики зареєстровано ПП «М.Т.Н.» (код ЄДРПОУ 25052475), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 09.01.1998 року, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 1466 (а.с.53 т.1).
09.12.2003 року засновником та власником ПП «М.Т.Н.» ОСОБА_8 прийнято рішення про ліквідацію цього підприємства (а.с.58 т.1), про що у друкованому засобі масової інформації розміщено відповідне повідомлення про його припинення, про порядок та строк заявлення кредиторами вимог до підприємства (а.с.64-65 т.1).
Вказаним рішенням засновника та власника визначено ліквідаційну комісію у складі двох осіб: Кирилюк М.А. - голова комісії, ОСОБА_10 - член комісії.
28.01.2004 року головою ліквідаційної комісії ПП «М.Т.Н.» до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було подано заяву про скасування державної реєстрації ПП «М.Т.Н.», до якої було додано: рішення власника про ліквідацію ПП «М.Т.Н.» від 09.12.2003 року; акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженого ПП «М.Т.Н.»; довідку установ банків про закриття рахунків; довідку ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26.01.2004 року про зняття ПП «М.Т.Н.» з обліку; підтвердження про опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності; довідку Державного архіву Одеської області про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню від 28.01.2004 року № 1; квитанцію УМВС України в Одеській області від 22.01.2004 року № 015179 про прийняття печаток і штампів; статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «М.Т.Н.» (а.с.56-77 т.1).
На підставі зазначеної заяви та поданих до неї документів 28.01.2004 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було скасовано державну реєстрацію ПП «М.Т.Н.», про що складено відповідне повідомлення (а.с.55 т.1).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача щодо скасування державної реєстрації ПП «М.Т.Н.», посилаючись на порушення його прав, як кредитора вказаного підприємства, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.
Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на положення ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що спірне рішення порушує права позивача, як кредитора ПП «М.Т.Н.», а тому підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача з огляду на викладене.
Згідно вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 року № 698-XII (чинного та в редакції на момент реєстрації ПП «М.Т.Н.» в якості юридичної особи) державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 вказаного Закону (у зазначеній редакції) для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності подаються такі документи: рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір; статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва; рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів підприємницької діяльності, якщо чинним законодавством визначена необхідність такої згоди; реєстраційна картка встановленого зразка; документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
Частиною 4 статті 8 цього ж Закону визначено, що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється (при наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію в десятиденний термін і подати відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики. Органи державної статистики встановлюють коди суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.ч. 18, 19 Закону України «Про підприємництво» (чинного та в редакції на момент прийняття ПП «М.Т.Н.» рішення про ліквідацію підприємства) скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.
Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 34 Порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 740 (чинного та в редакції на момент прийняття ПП «М.Т.Н.» рішення про ліквідацію підприємства) скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності після проведення ліквідаційною комісією заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності і подання до органу державної реєстрації таких документів: заяви (рішення) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи рішення господарського суду у випадках, передбачених законодавством; акта ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженого органом, що призначив ліквідаційну комісію; довідки аудитора, якщо це необхідно відповідно до вимог законодавства для перевірки достовірності ліквідаційного балансу; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; підтвердження про опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності; довідки архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню; довідки органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів; оригіналів установчих документів (статут, установчий договір); свідоцтва про державну реєстрацію.
З наведеного вбачається, що орган державної реєстрації здійснює скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи на підставі поданих власником або уповноваженим ним органом документів, виключений перелік яких визначений зазначеною постановою Кабінету Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ПП «М.Т.Н.», копії яких наявні в матеріалах судової справи, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП «М.Т.Н.» органом державної реєстрації було здійснено за заявою голови ліквідаційної комісії ПП «М.Т.Н.» від 28.01.2004 року та доданих до неї документів, а саме: рішення власника про ліквідацію ПП «М.Т.Н.» від 09.12.2003 року; акту ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженого ПП «М.Т.Н.»; довідок установ банків про закриття рахунків; довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26.01.2004 року про зняття ПП «М.Т.Н.» з обліку; підтвердження про опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності; довідки Державного архіву Одеської області про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню від 28.01.2004 року № 1; квитанції УМВС України в Одеській області від 22.01.2004 року № 015179 про прийняття печаток і штампів; статуту та свідоцтва про державну реєстрацію ПП «М.Т.Н.» (а.с.56-77 т.1).
Тобто, з наведеного вбачається, що уповноваженою особою ПП «М.Т.Н.» органу державної реєстрації для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП «М.Т.Н.» були надані всі передбачені Порядком державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 740 (чинного та в редакції на момент прийняття ПП «М.Т.Н.» рішення про ліквідацію підприємства) документи для проведення таких реєстраційних дій, а тому відповідачем було цілком правомірно прийнято рішення про скасування державної реєстрації ПП «М.Т.Н.» на підставі таких документів.
Посилання суду першої інстанції, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення відповідача щодо скасування державної реєстрації ПП «М.Т.Н.», на положення ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені норми не регулюють порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, а встановлюють обов'язки особи, яка прийняла рішення про припинення юридичної особи (комісії з припинення юридичної особи).
Колегія суддів наголошує, що порядок скасування державної реєстрації юридичної особи регулюється вимогами Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 року № 698-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 740 (чинних та в редакції на момент прийняття ПП «М.Т.Н.» рішення про ліквідацію підприємства), якими, в свою чергу, і керувався орган державної реєстрації при прийнятті спірного рішення.
Також, колегія суддів наголошує, що посилаючись на зазначені положення ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України та задовольняючи заявлені позивачем вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача щодо скасування державної реєстрації ПП «М.Т.Н.» порушує права позивача, як кредитора.
Однак, колегія суддів вважає безпідставним зазначений висновок суду першої інстанції, оскільки як випливає зі змісту вимог ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач та суд першої інстанції, позивач мав право заявити свої претензії як кредитор до ПП «М.Т.Н.» лише протягом двох місяців з дня опублікування ПП «М.Т.Н.» відповідного повідомлення про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї (11.12.2003 року), тобто до 11.02.2004 року, проте будь-які докази, що свідчать, що позивачем вчинялись будь-які дії щодо пред'явлення вимог до ПП «М.Т.Н.» в якості кредитора на протязі строку визначеного зазначеною статтею Цивільного кодексу України (з 11.12.2003 року до 11.02.2004 року) відсутні, та з даним позовом останній звернувся лише 23.11.2012 року.
Більш того, колегія суддів наголошує, що позивачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи взагалі не доведено факт порушення його прав, зокрема, як кредитора ПП «М.Т.Н.», та, як наслідок, наявність спірних правовідносин.
Так, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом позивач послався на наявність у ПП «М.Т.Н.» перед ОСОБА_6 заборгованості за надані юридичні послуги та, як наслідок порушення прав позивача, як кредитора ПП «М.Т.Н.», прийнятим відповідачем рішенням про скасування державної реєстрації ПП «М.Т.Н.».
Проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували зазначені обставини щодо наявності заборгованості у ПП «М.Т.Н.» перед позивачем станом на момент звернення останнім з даним позовом (23.11.2012 року) та, як наслідок, порушення його прав, як кредитора ПП «М.Т.Н.».
Посилання позивача та суду першої інстанції на гарантійний лист від 20.11.2003 року № 23, як на підтвердження обставин щодо наявності вказаної заборгованості та, як наслідок, порушення прав позивача, як кредитора ПП «М.Т.Н.», оскаржуваним рішенням, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вірно наголошено апелянтами, у зазначеному листі вказано, що ПП «М.Т.Н.» зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 24000 грн., яка є у ПП «М.Т.Н.» перед суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 за договором від 09.01.2003 року у строк до 31.12.2003 року, проте з даним позовом позивач звернувся 23.11.2012 року, а тому зазначений лист не може підтверджувати наявність зазначеної заборгованості станом на 23.11.2012 року.
Також, колегія суддів наголошує, що позивачем не надано жодних доказів, що свідчать, що позивач звертався до ПП «М.Т.Н.» щодо стягнення вказаної заборгованості, яка, як він зазначає, наявна у ПП «М.Т.Н.» перед позивачем, зокрема, рішень суду про стягнення вказаної заборгованості з ПП «М.Т.Н.», будь-яких вимог пред'явлених позивачем до ПП «М.Т.Н.».
При цьому, колегія суддів враховує, що як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Тобто, враховуючи покладені Кодексом адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства, що полягають, зокрема, у захисті порушених прав, свобод або інтересів особи, колегія суддів зазначає, що реалізація покладених завдань можлива лише за умови, що права, свободи та інтереси позивача є порушеними на момент звернення до суду за їх захистом.
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, проте обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли.
При цьому, колегія суддів вважає, що обґрунтованість вимог позивача має ґрунтуватись на наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та суб'єктом владних повноважень, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. Факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем було здійснено скасування державної реєстрації ПП «М.Т.Н.» на підставі документів визначених вимогами Порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 740 (чинного та в редакції на момент прийняття ПП «М.Т.Н.» рішення про ліквідацію підприємства), з дотриманням вимог та порядку скасування державної реєстрації юридичної особи, а також враховуючи, що позивачем не доведено факт порушення його прав оскаржуваних рішенням, зокрема, як кредитора ПП «М.Т.Н.», та, як наслідок, наявність спірних правовідносин, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заявленого адміністративного позову та скасування оскаржуваного рішення відповідача про скасування державної реєстрації ПП «М.Т.Н.».
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль-Красная» на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2012 року - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи: Приватного підприємства «М.Т.Н.», про визнання протиправним та скасування рішення про скасування державної реєстрації юридичної особи - скасувати.
Прийняту нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_6 до Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи: Приватного підприємства «М.Т.Н.», про визнання протиправним та скасування рішення про скасування державної реєстрації юридичної особи - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 19 грудня 2014 року.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/