16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/53276/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вищої атестаційної комісії України, третя особа - Президія Вищої атестаційної комісії України про визнання протиправними дій, скасування наказу та рішення, за касаційною скаргою Вищої атестаційної комісії України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року,-
У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Вищої атестаційної комісії України (далі - ВАК), де третя особа - Президія Вищої атестаційної комісії України, у якому просив визнати протиправними дії та скасувати рішення від 10 березня 2010 року №2 (протокол №117) про припинення вчиняти будь-які дії з організації розгляду його дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, і скасувати наказ голови ВАК від 19 березня 2010 року №167/1 (далі - спірні рішення).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірні рішення Президії та голови ВАК прийняті в порушення вимог Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» від 10 лютого 1995 року № 51/95-ВР (надалі Закон України №51/95-ВР), Положення про організацію та проведення наукової та науково-технічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 24 квітня 1998 року №131 зареєстроване в Міністерстві юстиції України 16 липня 1998 року за № 462/2902, а також пункту13 Положення про експертну раду ВАК України, затвердженого наказом Вищої атестаційної комісії України від 23.03.2010 року № 170.
Вважаючи спірні рішення такими, що порушують його законні права та інтереси просив про задоволення позовних вимог.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх рішення скасувати та відмовити в позові.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Спір сторін за своєю суттю зводиться до оскарження позивачем дій та рішень відповідача з приводу припинення розгляду його дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 червня 2003 року позивач захистив докторську дисертацію за спеціальністю «кардіологія» у спеціалізованій вченій раді Харківського державного медичного університету (далі - ХДМУ; перейменовано на Харківський національний медичний університет). Після проведеної експертизи ХДМУ було зроблено висновок про те, що дисертаційна робота відповідає вимогам п. 12 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, та рішенням від 26 червня 2003 року позивачу присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існував спір щодо отримання відповідного диплома доктора медичних наук. Після вирішення низки судових спорів, судовими рішеннями дії відповідача було визнано неправомірними та зобов'язано ВАК України повторно розглянути питання про видачу диплома доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26 червня 2003 року про присудження цього наукового ступеня.
На виконання судового рішення голова ВАК України видав наказ про забезпечення повторного розгляду питання про видачу позивачу диплома доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26 червня 2003 року про присудження вказаного наукового ступеня. Проте 10 березня 2010 року президія ВАК України прийняла рішення від №2 (протокол №117) про припинення вчиняти будь-які дії з організації розгляду дисертації позивача на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук з посиланням на відсутність в нормативних документах правових норм, які б регламентували процедуру повторного розгляду на підставі рішення суду, до внесення відповідних змін до чинного законодавства. На підставі цього рішення голова ВАК України видав відповідний наказ від 19 березня 2010 року №167/1.
Задовольняючи позовні вимоги суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що оскаржувані дії та спірні рішення Президії ВАК України не відповідають правилам встановленим в Положенні про Вищу атестаційну комісію України, а як наслідок наказ голови ВАК України є неправомірним.
При цьому, суди правильно виходили з вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України зокрема, що обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Так, суди встановили, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2005 року та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2008 року попередні постанови ВАК та рішення президії ВАК про відмову у видачі диплому були скасовані в зв'язку з тим, що при проведенні первинної та другої експертизи дисертації позивача мали місце порушення та невиконання вимог нормативних актів з питань присудження наукових ступенів та порядку проведення наукових експертиз з боку відповідача
Пунктом 13 Положення про експертну раду ВАК України передбачено повторний розгляд атестаційної справи та дисертації експертною радою ВАК. Процедуру її подальшого розгляду визначає президія ВАК.
У відповідності до статті 16 Закон України №51/95-ВР та пункту 2.4 Положення про організацію та проведення наукової та науково-технічної експертизи передбачають, що у разі порушення встановлених вимог і правил під час проведення первинної експертизи призначається повторна наукова експертиза. Порядок проведення повторної експертизи передбачений статтею 27 цього Закону.
Суди правильно не взяли до уваги посилання відповідачів про те, що відсутні правові норми, які врегульовують порядок повторного розгляду дисертації здобувача на підставі рішення суду, оскільки за приписами статей 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установа та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже не виконання зазначених судових рішень, що набрали законної сили, шляхом винесення оспорюваних рішень Президії та голови ВАК про припинення вчинення дій з організації розгляду дисертації позивача на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, суперечить чинному законодавству і порушує законні права та інтереси позивача, закріплені Конституцією України
У відповідно до частини статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також суди правильно виходили з вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем, в порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не наведено доказів у підтвердження своїх доводів і заперечень на позов, такий є обґрунтованим.
Отже, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Вищої атестаційної комісії України відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.В. Малинін
М.І. Мойсюк
С.С. Пасічник